Арраго
  Гофман
  Гурський
  Драгомиров
  Костенецький
  Лазаревський
  Литвинов
  Осадчий
  Парпура
  Полетика
  Пономарьов
  Пpокопович
  Сологуб

Письменник Натан Самойлович Рибак в історичному романі «Переяславська Рада» відображає народно-визвольну війну українського народу проти польсько - шляхетських загарбників .під керуванням гетьмана Богдана Хмельницького (1648 - 1654 рр.) та возз’єднання України з братньою Росією.

У цих історичних подіях Конотоп відігравав певну роль. Пригноблене польським шляхетством населення міста і навколишніх сіл вливалось в козацькі полки Хмельницького і під його знаменом мужньо билося з ворогом за звільнення свої рідної землі.

У романі розповідається про те, що на заводі під Конотопом, який утримувався на кошти російського купця Федотова, «день і ніч не гасили печей - одливали ядра, ще гарячими насипали на лантухи, вантажили на підводи, відправляли у Чигирин».

Визвольна війна вимагала зброї для гетьманського війська. Той же купець Фвдотов вирішив розширити виробництво зброї і побудувати для цього біля Конотопа нову рудню.

У своїй «чолобитній» на ім'я гетьмана Хмельницького він писав: «...Люди мої розвідали ту землю і виявили там багато залізної руди. Хочу ставити своїм коштом рудню і від тебе, гетьмане прошу дозволу на те, а також охоронної грамоти. Буду там топити чавун та робити гарматні жерла. Лісу навколо там сила і палити чим буде...».

У жителів села Попівки і досі існує легенда про урочище, що зветься «Заруддям» і пов'язане з видобутком залізної руди.

Яскраво змалював письменник і зустріч в Конотопі першого російського посольства, надісланого до гетьмана Хмельницького в 1649році в складі думного дяка Григорія Унковського та піддячого Семена Домашнєва, яких супроводив від Москви на Україну до резиденції гетьмана його посол Силуян Мужиловський.

Це відбулося 2 квітня на Путивльському шляху. «За п'ять верст від Конотопа царське посольство зустрів конотопський сотник Іван Рибальченко в супроводі ста козаків, з козацькою малиновою хоругвою.

Посольський обоз спинився. Унковський і Мужиловський вийшли на дорогу. Рибальченко зліз з коня, низько вклонився, притис руки до серця:

- Вельми раді за милістю государя великого руського, що шле нашому гетьману посольство, що ти великий посол пане Унковський, на власні очі узриш злигодні й страждання і пересвідчишся сам, як жадаємо ми бути під високою царською рукою...

У Конотоп в'їздили урочисто. Стрічало все місто. Шеренги козаків стояли, обабіч дороги, кричали: - Слава!

Люди посадські підкидали шапки, ударили на валу фортеці козацькі гармати... стріляли з мушкетів та пістолів...».

Піддячий Семен Домашнєв у посольській книзі записав: «Квітня, третього дня, пішли з Конотопа, того ж дня прийшли у Красне....».

А попереду у них лежав шлях на Переяслав і Чигирин.

Іван Рябенко.