КОНОТОПСЬКІ СТАТТІ 1672 - укр. - моск договір, підписаний 17.6.1672 у Козачій Діброві поблизу Конотопа (тепер Сумська обл.). Після обрання на загальній козацькій рад, гетьманом Лівобережної України І. Самойловича між гетьманським урядом і царською адм. було укладено К. с . які проголошували основні принципи міждержавних відносин між Гетьманщиною, та Моск. царством При підписанні К. с. були присутні моск. посольство на чолі з Г. Ромодановським, архієпископ Л.Баранович, генеральна і полкова старшина, козацькі війська (бл. 4 тис. чол.) і делегація ніжинських міщан. К. с, які нараховували 10 нових пунктів були складені на основі Глухівських статей 1663 з деякими доповненнями. Статті обмежували політ права гетьманського уряду, особливо в зовн. політики. Новообраному гетьману заборонялось без царського указу й старшинської ради висилати посольства до іноземних держав і, особливо, підтримувати відносини з гетьманом П. Дорошенком Козацькі посли не мали права брати участь у переговорах з представниками польськ. уряду у Москві в справах щодо Війська Запорізького, Лівобережним полкам заборонялося надавати військ. допомогу П. Дорошенку в його боротьбі проти Польщі За К. с. значно обмежувалась гетьманська влада на користь старшини. Гетьман не мав права позбавляти старшину урядів (посад. - Авт.) або покарати без згоди старшинської ради чи вироку військ. суду Скасувавши компанійські полки як реальну військ. силу, на яку міг опертися гетьман. К, с. створили передумови для посилення колоніальних вплине моск. уряду в Гетьманщині.

Довідник з історії України "А - Я"

Статті Конотопські

17 червня 1672р. біля Козацької Дуброви між Конотопом та Путивлем, за наказом царя Олексія Михайловича було зібрано раду, на якій цар звелів бути преосвященному архієпископові чернігівському й новгородському Лазарю Барановичу, обозним, суддям, осавулам, полковникам, усій старшині й козакам, і за їхнім правом звелів їм обрати гетьмана, кого вони поміж себе облюбують. А як виберуть гетьмана, то вичитати статті, які були дані за указом великого государя колишньому гетьману Богданові Хмельницькому і всьому Запорозькому війську. А коли оберуть гетьмана, то з новообраним гетьманом, йому, великому государю, учинити віру на вічне і вірне підданство.

І обозний, і судді, і писар, і полковники, і вся старшина, й козаки обрали за своїми правами й вольностями гетьманом Івана Самойловича.

На раді були і до статей руки приклали:

- Преосвященний чернігівський і новгородський архієпископ Лазар Баранович.
- Архімандрит новгород-сіверського Спаського монастиря Михайло Лежайський. Сотники:
- Гадяцький Федор Донець.
- Гунський Михайло Михайлов.
- Кузьменський Кіндрат Клименкуц.
- Бурківський Андрій Ісаєнко.
- Веприцький Богдан Савченко.
- Котельвенський Єрема Глиносіренко.
- Лютенський Іван Сканожеженко.
- Рошевський Фетько Савощенко.
- Комищенський Ігнат Супруненко.

А замість них приклав руку писар того-таки полку Степан Мокрієв.

Міщани міста Ніжина:
- Війт Александер Бурковський.
- Яков Жданов.
- Бурмістр Єремій Кониський.
- Писар міський Филип Васутинський.

Про підданство Запорізького війська.

Бути в підданстві у великого государя царя і великого князя Олексія Михайловича, всієї Великої, Малої і Білої Росії самодержця, і в його, царської величності, благородних дітей, добро вірного царевича і великого князя Феодора Олексійовича, всієї Великої, Малої і Білої Росії, добро вірного государя царевича і великого князя Іоанна Олексійовича, всієї Великої, Малої і Білої Росії, добро вірного царевича і великого князя Петра Олексійовича, всієї Великої, Малої і Білої Росії, та їхніх государських наслідників новообраному гетьману Івану Самойловичу, обозному, суддям, писарю, полковникам, сотникам, усій старшині і всьому Запорозькому війську, людям усякого чину й віку, і черні за попередніми статтями, які постановлено при колишніх гетьманах, і Глухівськими статтями, постановленими й ствердженими, і за обіцянкою гетьманською, всієї старшини та всього Запорозького війська, закріпленою перед святим Євангелієм і підписаною руками на тому, що ті статті самі в собі тримають.

Обозний Петр Забіла, і вся старшина, і козаки, вислухавши цю статтю, обіцялися великому государеві і його, царської величності, благородним дітям та їхнім наслідникам служити неодмінно до смерті життя свого.

Про мир з Короною Польською і про Київ.

Били чолом великому государю вся генеральна старшина, обозний Петр Забіла, судді Іван Самойлов, Іван Домонтов, писар Карп Мокрів, полковники, сотники, вся старшина і все Запорозьке військо, Щоб вони знали, як учинилося постановленому миру поміж обома великими государями як царської величності, так і королівської величності, і про Київ.

За указом великого государя, його царської величності, був учинений і потверджений договір перемирні літа через боярина й тверського намісника, князя Юрія Олексійовича Долгорукова з товаришами, також і через великих, повноважних послів королівської величності Яна Гнинського, хелмського воєводу з товаришами, а інші статті відкладено на з’їзд до 182 року. Місто ж Київ через порушення з боку королівської величності великий государ, його царська величність, ніколи не велітиме відступити.

Обозний, і вся старшина, і козаки б’ють чолом на милість великого государя, його царської величності, що ударував і велів їм оголосити про постановлення миру і про Київ. Щоб гетьман без відома всього війська ніколи не судив і не крав.

Били чолом великому государю, його царській величності, генеральні – обозний Петр Забіла, судді Іван Самойлов та Іван Домонтов, писар Карп Мокрієв, - полковники, сотники, Вся старшина і все Запорозьке військо, щоб вони не терпіли ніякої неволі й жорстокості від нашого новообраного гетьмана, як то було від зрадника Демка, і щоб він над ними не чинив ніякого суду без поради всієї старшини і безневинно. А за переступ, коли хто в тому об’явиться, судом і доказом військовим (карав і відставляв від чину, коли хто того чину буде недостойний), і посполитим народом чинив не за волею, а за судом і правом.

Великий государ, його царська величність, ударував генеральних – обозного Петра Забілу, суддів Івана Самойлова та Івана Домонтова, писаря Карпа Мокрієва, - всю старшину і хто буде після них, також все Запорозьке військо, велів бути цій статті за їхнім чолобиттям.

Щоб гетьман без відома царської величності і всього Запорозького війська ні про що не листувався з жодним стороннім монархом і з гетьманом Дорошенком та не чинив усних замовлянь

Вони ж, генеральна старшина, обозний, судді, писар, і все Запорозьке військо били чолом великому государю, його царській величності, щоб той-таки новообраний гетьман без указу великого государя, його царської величності, і без поради їхньої, старшини, ні про що не писав до сторонніх монархів, та до інших государів, а найбільше до Дорошенка, також не смів входити і в усні змовляння.

Великий государ, його царська величність, і тій статті вказав бути за їхнім чолобиттям.

Про розмову польських послів у Москві, що гетьман Дем’ян Ігнатов наїжджав на численні міста у Мстиславському воєводстві по річку Сож.

Коли були у великого государя, у його царської величності, в Москві великі й повноважні посли найяснішого великого государя Михаїла, божою милістю короля польського, великого князя литовського, руського та інших, його королівської величності, Ян Глинський, хелмський воєвода, з товаришами, то, бувши у великого государя з боярами, думними людьми в розмові, казали, що бувший гетьман Дем’ян Ігнатов у землях королівської величності, у Мстиславському воєводстві і в повітах Мозирському та Речицькому, наїжджав на численні міста по річку Сож через три роки після Андрусівського договору. Тож, коли трапиться, що піддані великого государя, його царської величності, малоросійські жителі у землі королівської величності по річку Сож, заїхали у ті міста, то з тих міст тим людям відступити і надалі не заїжджати земель та всіляких угідь королівської величності, не чинити ніяких зачинів і зачіпок, а жити з людьми королівської величності спокійно. А для кращого справлення в рубежах великого государя, його королівської величності, призначені можні й розправні суди. Ті межеві судді, з’їхавшись у ті краї й учинивши обіцянку перед святим Євангелієм у всякій правді-істині, оглянуть межі і справедливо розсудять, як буде найкраще.

Обозний, і вся старшина, й козаки постановили бути так цій статті.

Про Дорошенкову зраду польському королю і щоб йому не допомагали.

Відомо великому государю, його царській величності, що Дорошенко, зрадивши свого государя, його королівську величність, піддався з усією купою турському султанові і починає з королівською величністю війну.

І коли, від чого боже борони, той султан зі своєю силою і Дорошенко наступлять на держави королівської величності і військам королівської величності буде допомога, то новообраному гетьманові, всій старшині і всьому Запорозькому війську в той час аж ніяк не допомагати Дорошенкові начальними людьми чи чимось іншим і на те привести до віри начальних людей і військових, що вони самі ніякими справами не допомагають Дорошенку і стримуватимуть та заборонятимуть від того і підлеглих людей своїх полків, Щоб у великого государя, його царської величності, не було через те розбрату з королівською величністю.

Обозний, і вся старшина, і козаки постановили бути так тій статті.

Про служивих і всіляких людей, що втікають з Великої Росії в Малу Росію, щоб їх не приймати, а прийнятих раніше щоб висилати назад.

У Глухівських статтях було постановлено: малоросійським жителям не приймати і не тримати в себе служивих людей, солдат, драгун і всілякого чину людей, що не захотіли служити великому государю, його царській величності, також боярських людей і селян, які, вчинивши вбивство, чи розбій, чи що інше вкравши, прибіжать у малоросійські міста. За тою статтею зрадник Демко ніякого не вчинив заказу малоросійським жителям і через таємну свою зраду допускав приймати тих утікачів. І нині безперервно б’ють чолом великому нашому государю, його царській величності, стольники, стряпчі, дворяни, всякого чину служилі й посілі люди, що в малоросійських містах жителі приймають їхніх людей, селян, які вчинили їм усілякий розор і смертне вбивство, грабіж і підпали, і від чого їм чиниться велике розорення. Тож новообраному гетьманові, генеральній старшині і всьому Запорозькому війську надалі не приймати ніяких утікачів та селян, а яких прийнято досі, то тих відпускати відразу після нинішнього договору.

Обозний, вся старшина й козаки постановили бути так цій статті і розіслати про те в усі полки свої універсали.

Про повноважних послів і комісарів московських і польських чи якихось інших, щоб при тих договорах і комісіях бути послам Запорозького війська.

А ще у Глухівських статтях написано: коли в царської величності учиниться комісія з будь-яким государем, чи з королівською величністю, чи з кримським ханом і тут згадуватиметься про Запорозьке військо, то щоб царська величність повноважними послами та комісарами на договорі при постановленні на прохання Запорозького війська цього боку Дніпра, гетьмана й усієї старшини. І за указом великого государя, його царської величності, з великими й повноважними послами, з ближнім окольничім і чебоксарським намісником Василем Семеновичем Волинським із товаришами посилано на з’їзд у село Миновичі, а в селі Миновичах у великих і повноважних послів з’їздів не було через те, що великі повноважні посли й комісари королівської величності, Ян Глинський, хелмський воєвода, з товаришами, приїхали до великого государя, його царської величності, в Москву. А в Москві бояри й думні люди великого государя, його царської величності, казали, що великий государ, його царська величність, указав бути при розмові своїм, царської величності, посланцям Запорозького війська, київському Костянтину Солонині з товариством, щоб вони прослухали українські справи. І великі й повноважні посли королівської величності казали боярам і думним людям царської величності, що в них у тому немає від їхнього государя, його королівської величності, наказу і повної сили їм не дано, і через те тим посланцям бути на розмові при них, боярах та думних людях, не можна. І щоб надалі їхнім посланцям не бути на з’їздах з великими й повноважними послами через те, з обабіч буває між великими государями в їхніх великих государських справах мовчання й незгода. А коли будуть якісь договори чи спомин на з’їздах про малоросійські міста цього боку Дніпра, то царська величність зволить звідомлю вати про те їх, Запорозьке військо, листами.

Обозний, і вся старшина, і козаки постановили цій статті бути так і поклались на волю великого государя, його царської величності.

Про нову розкату в Чернігові і про нову греблю на річці Стрижі, щоб обидві були знесені. Відомо стало нашому государеві, його царській пресвітлій величності, що бувший чернігівській полковник Васька Ігнатов почав робити біля Чернігова вивід і додаткові розкати, щоб відняти у ратних людей царської величності воду і учинити всіляке ущемлення. А сотник чернігівського полку Левко Полуботченко зайняв на річці Стрижі водяний проїзд, засипав греблю і поставив млин, а в тому місці і на тій річці млинів до цього не було.

І великий наш государ, його царська величність, звелів вам, гетьману, всій старшині і війську сказати свій, царської величності, указ, щоб той млин знести, а греблю розкопати і відновити проїзд на тій річці, як колись. А вивід і розкати біля Чернігова з тієї ж причини відломати і надалі на річках, де є до міст водяний шлях, гребель не робити, щоб через те не було ущемлення в малоросійських містах людям царської величності і водяний шлях був чистий для перевозу хлібних запасів, а про те заказати суворо.

Обозний, вся старшина й козаки постановили бути так цій статті.

Про тисячний охоцький полк компанійців Новицького, щоб його не було.

Генеральні, обозний Петр Забіла з товаришами, і полковники з військовою старшиною, і козаки казали: у Глухівських статтях, у статті 22, написано учинити для свавільних людей полковника з малоросійських міст і щоб при ньому була тисяча чоловік реєстрових козаків, а коли від кого трапиться де і почнеться хитання та зрада, то йому, полковникові, тих свавільців приборкувати. А зараз б’ють чолом великому государеві, щоб його царська величність ударував їх, гетьмана, полковників і козаків, указав не бути тисячі чоловік компанії полку Новицького через те, Що від таких компаній чиниться жителям малоросійських городів, міст, містечок та сіл всілякі розори та образи.

І великий государ, його царська величність, ударував, велів бути тій статті за їхнім чолобиттям.