Все в історії повторюється. Це беззаперечний закон розвитку суспільства. Все повторюється, але в кращій, збагаченій досвідом формі. Це стосується появи в сучасній Україні багатьох гімназій, історія яких має свої глибокі місцеві історичні коріння. Спробуємо згадати історію гімназій на Україні та на Чернігівщині і Конотопщині. Гімназії виникли вперше у Німеччині у ХVI ст. Перша в Російській імперії гімназія була заснована у Петербурзі 1726 р. В царській Росії чоловічі гімназії були широко розповсюджені. З 1804 вони стали основним типом середньої загальноосвітньої школи у кожному губернському місті. 1804 був прийнятий « Устав учебных заведений , подведомственных университетам», згідно якому в гімназії приймали молодь по закінченню повітових та інших училищ без іспитів незалежно від стану. Було встановлено 4-річний курс навчання, визначався перелік навчальних предметів( втому числі латинська, німецька та французька мови, географія, історія( з вивченням міфології та давнини), статистика, математика, природнича історія, початкові курси філософії, політекономії, комерційних наук, а також «изящные науки» та малювання. З 1805 року почали відкриватися благородні пансіони. Всього у 1808 році в Росії діяло 32 гімназії.( 2,8 тисяч учнів).За планом С.С.Уварова(1811)гімназії повинні були стати підготовчою школою до університетів і набути характер класичних навчальних закладів. В 1819 з навчального курсу гімназій були виключені політична економія, філософія, комерційні науки, «изящные науки», введені «читання з євангелістів» та грецька мова. Статутом 1828 р. навчальний курс було збільшено до 7 років, контингент учнів був обмежений дітьми дворян та чиновників, введено викладання закону Божого, священної та церковної історії, встановлена жорстка дисципліна. Внаслідок перетворень 1849-1852 гімназичний курс поділявся на загальне та спеціальне ( з 4 –го класу) навчання, затверджені декілька типів гімназій: з природничою історію та законоведенням( 5 - го класу) для вступників в університет або тих хто готується до служби; з законоведенням для тих хто готується до служби; з латинською та грецькою мовами у більшому обсязі для вступників в університет. «Статут гімназій і прогімназій» 1864 встановив такі основні типи гімназій:

- класична гімназія з грецькою та латинською мовами, з незначною кількістю годин по природознавству та фізиці;

-класична гімназія з латинською мовою;

-реальна гімназія без стародавніх мов з природознавством та фізикою у великому обсязі. Затверджувались також прогімназії в складі нижчих класів.

У 1864 – 1882 рр. загальну середню освіту давали також військові гімназії(термін навчання -5 років, з 1870 – 7 років).У 60-ті роки XIX ст. з’явилися жіночі училища, що з 1871 відкривали наступні класи і переросли в гімназії. Курс навчання в них відповідав чоловічим гімназіям, за винятком викладання давніх мов.

На чолі гімназій стояв директор, з 1828 для наглядом за порядком в класах та ведення господарства в пансіонах була введена посада інспектора, затверджено звання почесного попечителя гімназії: для обговорення навчальної та виховної роботи створені педагогічні ради. Виховну роботу з учнями проводили класні наставники та класні наглядачі( обидві посади були введені Статутом 1871 .

У 1870 відкрились перші жіночі гімназії. За статутом 1871 р. існувало 3 типи середніх навчальних закладів: гімназії, прогімназії, реальні училища. З 1871 чоловіча гімназія стала восьмирічною, а в жіночих гімназіях учениці могли, закінчивши 7 класів, поступати далі у 8-й, спеціальний, педагогічний клас.

1872 був прийнятий «Статут гімназій та прогімназій» Міністерства народної освіти, за яким єдиним типом гімназії визнавалась 7 – класна класична гімназія з 8 –річним курсом навчання (7-й клас поділявся на 2 роки) та з викладанням латинської та грецької мов (на них відводився 41 % начального часу).

Випускники класичної гімназії мали преважне право вступу до університетів: золоті та срібні медалісти приймалися до університетів без іспитін, інші – також без іспитів, але за конкурсом атестатів. У 1887 р. на порушення Статуту 1871 , який проголошував гімназичну освіту всесословною, міністр народної освіти І.Д.Делянов видав циркуляр, відомий під назвою «циркуляр про кухарчиних дітей», що передбачав місцевій навчальній адміністрації утримуватися від прийома в гімназії « дітей візників, лакеїв, поварів, прачек, дрібних лавочників». На початок XX ст. більше 50% учнів чоловічих класичних гімназій – діти дворян та чиновників. Більше 40 % витрат на утримання гімназій надавав уряд. На початок XX ст. були проведені реформи з метою пристосувати гімназії до життя, ослабити класицизм. В 1901 відмінено викладання латинської мови у 1 та 2 класах, грецької мови у 3-4-х класах. 1914 був прийнятий новий навчальний план, що включав більшу кількість « реальних « предметів» та інші. Він діяв до 1917. В 1913 р. в Росії діяло більше 430 гімназій, у фінансуванні яких брав участь уряд. У 1918 р. всі діючі в країні були перетворені в єдині трудові політехнічні школи.

Якщо звернутися до історії рідного краю, то треба відзначити, що перші гімназії Чернігівщини з’явилися на початку XIX ст. Перші чоловічі гімназії створювались на базі головних народних училищ – у Новгород-Сіверському 1804, Чернігові – 1805, Ніжині при ліцеї князя Безбородька - 1840. З 1880-х рр. та на початок XX ст. були відкриті: Глухівська-1889, Стародубська - 1901, Конотопська -1905, Городнянська - 1907, Клинцівська та Суразька -1911, Козелецька та Ніжинська міська – 1912, Кролевецька- 1913, Борзнянська та Сосницька -1915, Остерська- 1917. Безпосередніми попередниками Конотопської жіночої гімназії були кілька приватних пансіонів на рівні гімназій, де навчання тривало 3-4 роки. Пансіони відкривалися за дозволом попечителя Київського учбового округу та місцевої влади. У кожному пансіоні утримувалося від 5 до 30-50 осіб. Плата за навчання була різною, в залежності від умов і становила від 50 до 150 крб. за рік. Перевага надавалася гуманітарним предметам, зокрема іноземним мовам, музиці, танцям, співам, рукоділлю, правилам гарної поведінки. За вивчення музики платили окремо. Викладачами в пансіонах працювали вчителі місцевих навчальних закладів. А відкривали ці пансіони дружини місцевих вчителів та військовослужбовців, які попередньо складали іспити та отримували свідоцтво на звання домашньої вчительки. У Конотопі діяли 2 жіночі пансіони на рівні повітових училищ: А.Іванової (1837) та австрійсько підданої Олени Принцлейн ( 1837-1847, 1849- 1856). У останньому з них навчалася жінка Пантелеймона Куліша – письменниця Ганна Барвінок( Олександра Михайлівна Білозерська). Залишились дуже цікаві спогади про цей навчальний заклад, надруковані в одному номерів «Киевской старины».

За даними перепису 1897 р. з 125 млн. осіб Російської імперії лише 21 % вміли читати, письменність серед чоловіків становила 29% , серед жінок 13%. Потреба в освічених людях зростала, це розуміли і в Конотопі. Тому у 1897 р. конотопська міська управа зверталась з проханням до Чернігова про необхідність відкриття 4 –класної жіночої гімназії : «В Конотопе при 17-ти тисячном населении имеются только городское двуклассное училище и начальные церковно-приходские школы. Отсутствие в городе Конотопе среднего женского заведения вынуждает жителей его отдавать своих дочерей для получения образования в женские гимназии и прогимназии других городов, что будучи сопряжено со значительными расходами, возможно только для более состоятельных классов; дочери же не обеспеченных родителей должны оставаться без всякого образования». Питання довго обговорювалось. На Чернігівщині на той час діяло 10 таких гімназій. 1865 засноване Чернігівське жіноче училище, 1871 перетворене на гімназію, 1875 відкрито Новгород-Сіверську, 1883 – Новозибківську, 1894 – Глухівську, 1902 – Стародубську. Питання будівництва жіночої гімназії дуже гостро стояло у 1903 р. З матеріалів «Киевской газети» - № 209, п’ятниця, 1 серпня (14 серпня) 1903 р., с.3 дізнаємося: «Провинциальная летопись. От наших корреспондентов. В свое время я сообщал о предложении госпожи Демяненко уступить городу в черте вокзального поселка безвозмездно 1 200 кв. сажень земли под усадьбу женской прогимназии, предложении разделившем нашу думу на две враждебные партии – вокзальцев, страстно ратовавших за принятие дара госпожи Демяненко и горожан, не менее горячо предлагавших отвергнуть его. Характерный инцидент этот наконец исчерпан. В июнськом собрании думе было положено отношение попечителя Киевского учебного округа, в котором, на основании осмотра, произведенного окружным инспектором Киевского ученого округа действительным статским советником Прелиным, указывалось, что предполагаемый участок маломерен, находится на окраине города и рядом с кладбищем, а также, что здание будет выходить своим фасадом в грязный переулок, почему попечитель не находит возможным согласиться на постройку на сказанном участке прогимназии. Вместе с тем думе рекомендовалось поспешить с постройкою, т.к. в противном случае, в виду крайнего неудобства наемного помещения, занимаемого ныне прогимназиею господин попечитель вынужден будет поставить вопрос о закрытии этого ученого заведения. Преклоняясь перед столь веским аргументом дума поспешила постановить о постройке на южной стороне городского сквера, рядом с Соборной церковью…». (прогімназія – у дореволюційній Росії чоловічий або жіночий 4 –класний учбовий заклад, що відповідав чотирьом класам гімназії. це неповна гімназія, яку згодом могли зробити гімназією).

Таким чином було вирішено питання про майбутне місце Конотопської жіночої гімназії. 1905 р. за проектом архітекторів П.А.Тарасенка та Г.Сорокіна в Конотопі по вул. Лизогубівській (вул. Виконкомівській, 14) почали будувати Головний корпус жіночої гімназії. За іншими відомостями його будували в період з 1905 по 1912 рр. Саме завдяки київському чиновнику Преліну сучасна щкола № 2, а тоді гімназія знайшла собі місце біля Конотопської соборної церкви Різдва Богородиці. 1905 відкрилася в Конотопі жіноча гімназія. Після Конотопської жіночої гімназії відкрили 1906 – Сосницьку, 1907 – Кролевецьку, 1911- Городненську. Містилися гімназії як у спеціально збудованих, так і в існуючих міських приміщеннях. Крім державних, тоді відкривали і приватні жіночі гімназії. У 1916 р. у Чернігівській губернії функціонувало 13 приватних жіночих гімназій. Серед них Конотопська гімназія пані О.Г.Журид.

Конотопська жіноча гімназія знаходилась в центрі міста. На фотокартках Конотопа 1920-х рр. добре видно, що собор Різдва Богородиці займав частину сучасного проспекту Леніна (колишньої Гоголівської вулиці). Він був зруйнований у 1930-х рр., а на його місці залишалася невелика площа. Пізніше у 1950-х рр. на цю площу було перенесено встановлений на місці БК КЕМЗ (зараз БК «Зоряний») 1939 р. пам’ятник Т.Г.Шевченку. 1960-х рр. з метою збільшення кількості приміщень школи була з західного боку збудована трьох поверхова прибудова. Сучасна будівля колишньої гімназії розташована в історичному центрі міста неподалік від КЕМЗ. Вона займає кутову дільницю на перехресті вул. Виконкомівської(колишня Лизогубівська вул.) та Соборної (колишня вул. Енгельса). Головним фасадом, якій має симетричну композицію повернута до Виконкомівської вул.

Другий корпус жіночої гімназії по вул.. Виконкомівській 17 збудований на початку XX ст. діяв як шкільне приміщення до останньої чверті XX ст. У 1920 –х рр.. використовувався як державний заклад – Будинок Праці або Конотопська Біржа праці. Конотопці можуть бачити лише руїни цього приміщення. Обидва приміщення гімназії мали по два поверхи, були мурованими з пластичними елементами. На головному корпусі гімназії ще й досі збереглася дата будови гімназії – «1905». Початок такого будівництва довгоочікуваної споруди не міг залишитися поза увагою конотопців і це знайшло відгук у спогадах жителів та публікаціях тодішньої преси.

Київська газета –« Киевская почта», № 1008, за неділю, 15 квітня 1912 р. повідомляла: «Конотоп (от нашего корреспондента). Дела учебные. Недавно наше земство решило ходатайствовать о постройке особого здания для приготовительных 1 и 2 -го классов женской гимназии. До сих пор учащиеся этих классов занимались в помещении коммерческого училища. Но так как коммерческое училище находится за городом, то земство признало для учениц в возрасте 8 -11 лет затруднительно ежедневно ходить туда и обратно и решило ходатайствовать о постройке здания в центре города, на которое уже получено разрешение. Здание будет двухэтажное стоимостью в 18 – 20 тысяч рублей и будет находиться как раз против женской гимназии на усадьбе М.Черкинского. Досужий ».

Населення Конотопа 1908 року перевищило 25 тисяч чоловік. Конотопські школи відвідувало 1 713 учнів, з них 1 053 хлопців та 660 дівчат. Не всі діти відвідували школу, хоч дітей шкільного віку було майже 2 300. У церковно-парафіяльних школах Конотопа навчалося 422 хлопців та 182 дівчини (з них у Богоявленській церковно-парафіяльній школі – 47 учнів), у залізничному чоловічому училищі – 317 хлопців, у залізничному жіночому училищі – 299 дівчат, у міській Гоголівській школі – 75 хлопців та 15 дівчат, у єврейській талмуд-торі – 77 хлопців, у Конотопському комерційному училищі – 69 хлопців, у міській жіночій гімназії – 89 дівчат, жіночій гімназії пані Журид – 48 дівчат. У земській школі при станції Конотоп – 93 хлопців та 66 дівчат.

1910 почала діяти чоловіча гімназія (пізніше школа № 41, школа ім.Шолома Алейхема, середня школа № 4, зараз Конотопська філія МАУП) з 2 підготовчими та 4 основними класами. Плата за навчання в ній становила 75 крб. на рік. Двоповерхова будівля гімназії була побудована за проектом архітектора А.Васильева. Грошей на утримання гімназії не вистачало, тому з бюджету міста лише у 1911 було витрачено 15 560 крб., земство давало 6 000 крб., а 7 500 крб. було внесено оплатою за навчання.

Наступного 1912 року в Конотопі проживало 27, 5 тисяч жителів, з них 2 478 дітей. З них 2 173 дітей навчалося у 5-ти церковних парафіяльних школах, талмуд-торі( з поглибленим вивченням російської мови), 3-х початкових школах залізничного вузла, чоловічому залізничному училищі, чоловічій та жіночій гімназії. Недоліком системи навчання було те, що конотопські школи не відвідували 300 дітей і не існувало шкіл з українською мовою навчання. В Чернігівській губернії на той час діяло 1 746 шкіл різних відомств, з них 27 гімназій та 2 реальних училища. Діяло 32 чотири та 2 трикласні училища( 20 в містах, 3 в містечках, 6 в посадах, 5 в селах. В училищах навчалося 4 197 учнів, з них дівчат – 251 учениця. Всього в Чернігівській губернії навчалося 141 299 дітей.

У XXст. гімназії були безстановими навчальними закладами, де навчалися діти міщан, духовенства, робітників, купців, дворянства. 1912-1913 рр. при Конотопській жіночій гімназії було відкрито педагогічний клас на 30 учнів для підготовки домашніх вчительок, які могли працювати навіть сільськими вчительками. Цей клас був додатковим і навчання в ньому передбачалося на протязі року, а якщо потрібно то й на 2 роки. Ті, хто вступав в цей клас, повинні були мати в атестаті за 7 класів навчання оцінки не менше «4» по тих предметах, які обирали як головні для вивчення в педагогічному класі. Якщо учениця обирала один з предметів, по якому намагалась одержати звання домашньої вчительки або наставниці, то вивчала його в повному обсязі, встановленому для чоловічої гімназії Міністерством народної освіти. Курс педагогіки у 7 класі жіночої гімназії включав такі питання: 1) з загальної педагогіки – про виховання фізичне, релігійне та розумове, 2) з дидактики – про педагогічну методику, 3) з методики – про прийоми вивчення та навчання читанню, письму, Закону Божого, рідній мові, арифметиці, елементарній географії. Перераховувались правила особистої гігієни, які потрібні для учениць як майбутніх виховательок. При цьому зверталась увага на питання харчування та підбору їжі для немовлят та дітей іншого віку, догляду за шкірою, про відпочинок та рух, про розповсюджені дитячі хвороби. Відділ про розумове виховання включав відомості про психологію та логіку. Виховання релігійне та моральне проводилось на прикладах з давньої та новітньої практики, думок видатних педагогів різних часів. Особливу увагу приділяли способам навчання мові та арифметиці. Обов’язковими предметами були: Закон Божій, російська мова та словесність, математика, географія, історія, природнича історія, фізика, рукоділля та краснопис. Необов’язковими предметами – німецька мова, французька, малювання, педагогіка, гігієна, латинська та грецька мова. Під час навчання у 8 класі учениці готували конспекти та проводили уроки, що дозволяло їм після закінчення гімназії мати можливість викладати у перших класах гімназії. Зростання потреб населення у кращій освіті привело до збільшення мережі жіночих гімназій та прогімназій. Станом на 1 травня 1913 року в Російській імперії діяло 434 гімназії з 142 935 учнів.

1914 був прийнятий новий навчальний план гімназій, якій діяв до 1917 року. Під час першої світової війни 1914 - 1918 рр. майже половина дорослого чоловічого населення Чернігівської губернії була відправлена на фронт. Це привело до того, що сільські діти змушені були залишатися вдома, щоб допомогати в сільському господарстві. Стан освіти населення почав занепадати.

У лютому 1917 р. відбулась Лютнева буржуазно-демократична революція. В цей час директором Конотопської жіночої гімназії була Ганна Олександрівна Лазаревська, дворянка за походженням, дочка видатного історика Лівобережної України Олександра Матвійовича Лазаревського, жінка відомого кооператора і діяча Української Центральної Ради Тихона Івановича Осадчого. 11 березня 1917 р. відбулися перші збори Конотопської « Просвіти», на яких її обрали головою Конотопської «Просвіти».

17 червня 1917 р. Тимчасовий уряд прийняв постанову про перетворення 8 –класних гімназій у 4 класні. Це був крок до остаточної ліквідації гімназій. Вчителів хвилювало майбутнє освіти і тому у вересні 1917 у Києві проходив перший з’їзд просвітян, в якому взяли участь представники Конотопщини. В листопаді 1917 р. нарешті була відкрита народна школа з українською мовою навчання в с. Попівці. У грудні 1917 Симон Петлюра розуміючи важливість освіти дозволив не служити вчителям у війську. Роки революції та громадянської війни, постійна зміна влади не кращим образом впливали на стан освіти. Виникають гострі соціальні проблеми – безпритульність дітей та велика безграмотність серед дорослого населення. Бажання радянської влади ліквідувати становий характер освіти приводить до того, що жіночі гімназії були реорганізовані в 7- річні єдині трудові школи на підставі постанови Тимчасового робітничо-селянського уряду України від 27 січня 1919 р. та постанови Народного комісаріату освіти від 4 липня 1920 р.

1920 р. в Чернігівській губернії, де проживало 1 841 800 жителів діяло 1 700 початкових та 150 шкіл лікнепу( ліквідації неписьменності ). В Конотопі де проживало 25,6 тисяч жителів в школах навчалося 5 192 учні. Дорослі і діти ретельно виводили на дошках та в зошитах стандартні революційні речення: « Ми не раби, раби не ми ». З початком голоду 1922-1923 рр. в Конотопі створюються дитячі будинки для безпритульних та дітей голодуючих губерній. Голод охопив і вчителів, які не одержуючи зарплатні кидали школи і займалися дрібним обміном між містом і селом. Стало не вистачати педагогічних кадрів. Лише з переводом до міста Конотопа із Борзни педагогічних курсів було створено 1924 - 1925 рр. Конотопський педагогічний технікум. 1926 р. в педтехнікумі 15 вчителів навчали 131 учня. Згодом 1939 р. створюється Конотопський вчительський інститут. 1925 у Конотопі діяли 4 повні та неповні 4-х річки( 2 українські, 1 російська, 1 єврейська) з 20 вчителями та 673 учнями. Крім того були 11 неповних та повних 7 – річок ( 3 українських, 4 російських, 1 єврейська, 3 змішаних), де 160 вчителів навчали 3 869 учнів. Конотоп як центр Конотопського округу(1923-1930 рр.) мав у 1926 р 32 тисячі жителів, з них 1745 неграмотних віком 10-35 років. В самому ж окрузі було 88 тисяч неграмотних та 31 тисячу неграмотних дітей віком 10- 14 років. Робота з неписьменністю продовжувалася. При цьому знищували церкви Конотопа. В листопаді 1929 р. Пленум Конотопської міськради приймає рішення про знесення Соборної Різдва Богородиці церкви, як дуже старої та планування за рахунок звільненої площі по вул.. Гоголівській розширення дворів 2 та 5 шкіл. Ця церква відома з 1739 р., коли почав споруджувати її Андрій Лизогуб, була приречена на знищення. Великий цвинтар її був знищений, а церква зруйнована у 1930-х рр.

1929-1930 рр. 148 вчителів Конотопа навчали більше 6 тисяч учнів. Додатково у вечірній час працювали 78 шкіл лікнепу для робітників, службовців та червоноармійців. 1931 р. було нарешті оголошено про повну ліквідацію неписьменності в м. Конотопі. Хоч багато неписьменних залишалося в селах Конотопщини. 1935 р. в Конотопі діяли 15 загальноосвітніх шкіл, 2 школи фабрично заводського навчання та 4 технікуми: педагогічний, медичний, кооперативний, транспортного будівництва. Такою була освіта нашого міста довоєнного часу, так чи інакше пов’язана з історією жіночої гімназії, а згодом середньої школи № 2 - 100 – річчя, якої відзначали в славному місті Конотопі у грудні 2005 року. У 2010 р. буде відзначатися 100 років - Конотопської чоловічій гімназії, яка згодом працювала як школа № 41,потім як школа ім. Шолома - Алейхема, потім як середня школа № 4, потім як Конотопське відділення МАУП( Межрігіональної Академії Управління персоналом)

В документах Держархіву Чернігівської області документи з історії конотопських гімназій: 16 березня 1908 р. – Доповідь попечительської ради Конотопської жіночої прогімназії до міської думи про реорганізацію її у гімназію- ф. 145, оп. 1, справа 436, арк.. 51-54.

10 травня 1908 р. –доповідь Попечительської ради конотопської жіночої прогімназії до міської управи про реорганізацію її у гімназію- ф.145, оп.1, справа 436, арк.. 74-75.

20 жовтня 1908 р.- Відгук комісії міської управи про необхідність відкриття у Конотопі чоловічої гімназії –ф.145, опис1, справа 436, арк..140-141.

13 листопада 1908 р. Доповідь Конотопської міської управи міській думі про виділення коштів на розширення приміщення жіночої гімназії –ф.1455, опис 436, арк.. 160-161.

1908 р.- Проект кошторису на утримання другого паралельного клас Конотопської жіночої прогімназії ф.145, опис 1, справа 436, арк.. 76-77.

22 жовтня 1910 – Відношення Конотопського повітового земства до міської управи про виділення коштів на утримання чоловічої гімназії, яка відкривається у 1911 році.- ф.145, опис 1, справа 574, арк..575 - 576.

Конотопська третя 7 –річна школа 1 приміщення колишня Соборна, 2 прим. Колишня жіноча гімназія.

Конотопська четверта 7 річна -1 будинок, Жіноча гімназія.

Конотопська залізнична третя 7- річна – 1 будинок колишньої гімназії Журид9ф.р-593, опис1. справа 15, арк.. 67-67 зв.

У квітні 1920 р. Конотопські школи

1 –го та 2 ступеню (кол. Журид) – ст.Конотоп.

Конотопська 4-а 1 та 2 ст. ( кол. чоловіча гімназія) – Конотоп, вул.Гоголівська

Конотопська 3-я 1 та 2 ступенів ( кол. жіноча гімназія) –Конотоп, вул. Лизогубівська.

Ф.Р.593, опис 1, справа 179, арк..3.

План будинку чоловічої гімназії м.Конотоп за 1921 р.( ф.Р-593, опис, справа 859, арк..87-88) Центральний держ історичний архів у Києві, ф.707, -документи Управління Київського навчального округу.

Акічев Ш.М.