Арраго
  Гофман
  Гурський
  Драгомиров
  Костенецький
  Лазаревський
  Литвинов
  Осадчий
  Парпура
  Полетика
  Пономарьов
  Пpокопович
  Сологуб

Серед українських радянських поетів, чиї таланти гартувались в повоєнні роки, є ім'я і нашого земляка Михайла Івановича Ігнатенка. Народився він 28 грудня 1919 року в сім'ї вчителя. Дитинство Михайла Ігнатенка проходило спочатку в Конотопі, в сім'ї діда - чоботаря Михайла Ігнатенка, що жив у колишньому Гончаровому провулку (нині 2-й провулок К. Лібкнехта, № 23), а потім в Чернігові, куди його батьки переїхали на постійне жительство.

Закінчивши середню школу в Чернігові, Михайло Ігнатенко в 1937 році вступив на філологічний факультет Київського державного університету ім.Т.Г.Шевченка. Вже в роки навчання він виявив неабиякі здібності в поетичній творчості. Його вірші друкувалися в журналах, газетах і альманахах. В першій книзі «Київський альманах» за 1940 рік ми бачимо поряд з поезіями Михайла Стельмаха і перші вірші Михайла Ігнатенка: «Пісня», «Гнівний Тарас», «Коли красуються жита», «Весняне», «Вісники дня», «Надворі зима»... та ін.

Коли ж ударили громи Великої Вітчизняної війни, молодий поет, що встиг тільки-но закінчити четвертий курс університету, добровольцем відправився на фронт і брав участь в боях на Південно-Західному і другому Українському фронтах, діючи в боротьбі з лютим ворогом багнетом і нещадним поетичним словом. Багато тоді його лірико-патріотичних віршів, друкувалося в армійських газетах, вони звучали болем, тугою і полум’яною вірою в неминучу перемогу над фашистськими загарбниками. На фронті був тяжко поранений.

Демобілізувавшись у 1946 році, воїн-поет закінчив університет і почав працювати викладачем української літератури спочатку в Ужгородському педучилищі, а з 1948 по 1958 рік у Чернігівському педінституті та в технікумах, весь час поєднуючи свою педагогічну працю з поетичною творчістю.

З 1958 року М.Ігнатенко живе і працює в Києві - завідуючим редакції поезії, головним редактором видавництва «Радянський письменник», потім заступником головного редактора журналу «Вітчизна».

Збірка поезій «Заозерна далина» оспівує воїнський і трудовий подвиг радянського народу. Відтворюючи всі жахи недавньої війни, поет звертався до народів світу (вірші «До людей миру», «Сонце, гори!») із закликом не допустити розв'язання нової світової війни.

Будувати нові заводи, оволодівати космосом, збирати високі, врожаї - ось заповітні мрії ліричного героя книги.

Іван Рябенко