1283 - 1284 Літописна згадка про місто Липовицьк – центр князівства.

1146 Перші літописні згадки про міста Брянськ та Путивль.

1147 Перша літописна згадка про м. Бахмач.

1153 Перша згадка про літописне місто Хоробор.

1234 Перша літописна згадка про м. Сосницю.

1239 Захоплення і зруйнування монголо-татарами Чернігова.

XIII - XIV ст.  Утворення Бахмацького , Сосницького, Глухівського князівств.

1357 - 1358 Захоплення Чернігово-Сіверської землі Литвою.

Укладення Кревської державної унії між Польським королівством і Великим князівством Литовським. Об’єднання Польського королівства з Великим князівством Литовським.

1405  Повстання проти влади Великого князівства Литовського на Сіверщині.

1491 Знищення Торговиці (с. Саранівка Конотопського району ).

1500 Одна з перших згадок про с. Мельню.

1503 Перемир’я між Литвою та Московською державою. Закріплення за Московською державою Чернігово-Сіверщини.

Початок XVI ст. Засновано с. Великий Самбір.

1564 Розгром московським військом  за допомогою українських селян та міщан польсько-литовської армії під Черніговом.

1569 Люблінська унія між Великим князівством Литовським і Польським королівством. Утворення федеративної польсько-литовської держави - Речі Посполитої.  Початок панування польської шляхти на Україні.

1572   Магнати Корибути – Вишневецькі побудували укріплення Корибутове.

1579  Путивль. Заснування Молчанського монастиря.

1601 – 1603  Масові антифеодальні селянські виступи на Чернігівщині.

1613      В с. Карабутове побудовано церкву.

1618  Укладено Деулінське перемир’я на 14,5 року між Річчю Посполитою і Росією після спроби польського війська захопити Москву. До Польщі відійшла Чернігово-Сіверщина, крім Путивля.

1623 Одна з перших згадок про с. Хижки (Камінь).

1628 - 1629 Одна з перших згадок про р. Конотоп

1630 - 1647 Перебування в Україні французького інженера Гійома Левассера де Боплана, який склав історико- топографічний “ Опис України” та карти України, де позначено Конотоп.

1634 , 14 жовтня. Укладення між Москвою і Річчю Посполитою Полянівського мирного договору, за яким до Речі Посполитої відійшли Смоленщина та Чернігово- Сіверщина.

1634, 16 жовтня. Найдавніша документальна дата згадки про м. Конотоп. Польський король Владислав IV надав привілей Миколі Цетисову та чоловічим нащадкам у спадкове володіння землею на ленних правах у межах Чернігово-Сіверського князівства : Конотопом, Городищем та Єзучем .

1635 На місці Конотопа Підкова збудував садибу Новоселиця.

1636  Одна з перших згадок про Вирівку.

1638, 13 вересня. Одна з перших згадок про Конотоп, як  місто. В Путивль прибув запорізький козак , полковник Іван Коростель, який розповів про становище на Запоріжж’ї та утиски шляхти. “ Да он же Иван сказал: как де он бежал в Путивль и прибежал на Конотоп, а на Конотопах сказивали  литовские люди про свое тяжке життя під владою поляків”.

1638 Одна з перших згадок про с. Малий Самбір, як один з  маєтків князя Ієремії Вишневецького.

1638 В Карабутове було 600 дворів.

1640  Поблизу садиби Новоселиця старостою Новгород - Сіверським Пясочинським побудована фортеця Конотоп.

1643 В Конотопі було створено митницю.

1645 - 1676 Царювання в Московській державі Олексія Михайловича.

1647  Конотопські купці їздили торгувати у Севськ, карабутівські – в Хотмижськ.

1647, 26 серпня. Скарга бродського міщанина Костянтина адміністратору сіверських маєтків Станіславу Сосновському на конотопців Дмитра Кувиду та  Федіра Бирю за те, що вони вигнали його в Москві з дому, в якому він зупинявся.

1648 - 1657 Гетьманування Богдана Хмельницького.

1648  Конотоп був сотенним містечком Чернігівського полку, а Карабутове – сотенним містечком Прилуцького полку.

1648  За Білоцерківським універсалом Конотоп оголошено сотенним містечком Ніжинського полку.

1649 Ніжинським полковником був Прокофій Шумейко.

1649  Конотопським сотником був Іван Рибальченко, городовим отаманом – С.Пивоваров, писарем Семен, в місті крім них були: осавул, хорунжий, шляхтич, бурмістр, 3 земські старости, 14 козацьких отаманів, 615 козаків, 513 міщан.

1649, 1 квітня.  Російський посол Г. Унковський в супроводі 40 путивльських козаків виїхав у Конотоп.

1649, 2 квітня.  Зустріч посольства Г. Унковського за 5 верст від Конотопа сотником І.Рибальченком з отаманом С.Пивоваровим , писарем Семеном і сотнею кінних козаків. Посольство прийняли за звітом посла “ со всякой честью …а у города стояли пешие люди по обе стороны с ружьем, а как вошли в город, и в городе стреляли с пушек». Конотопські урядовці розповіли послу про події на Україні та видали харчі на далекий шлях до Б. Хмельницького: “8 хлебцов решотних, 5 колочей, 5 куров, полбарана,4 части говядини, 40 яиц, поросенка, питья: кружку вина двойного, полведра вина простого, 2 ведра меду , 4 ведра пива, 5 свечь сальных». Для коней дано овес і сіно. А сотнику І. Рибальченку, отаману С. Пивоварову і писарю Семену наказом царя “за проведывание вестей , которые вести писаны к государю к Москве в отписке и для того, что город порубежный. Дано по паре соболей».

1649 , 3 квітня.   Посольство Г.Унковского відправилось з Конотопа.

1649, 9 травня.  Побувавши в Чигирині і зустрівшись з гетьманом , посольство Г. Унковського разом з гетьманським посольством, що очолював чигиринський полковник Ф. Вишняк, прибуло до Конотопа .

1649, 26 червня.  Український полковник С.Мужиловський виїхав до Конотопа з Путивля , а Ієрусалимський патріарх Паїсій послав з Путивля до Конотопа двох своїх людей для розвідки дороги.

1649, червень.  З Конотопа до Путивля прибув козак з повідомленням , що конотопський сотник має наказ гетьмана – патріарха “ принять в Конотопе с честью» та що готові для супроводу патріарха проводжаті з підводами.

1649, 4 липня.  Патріарх Паїсій приїхав до Конотопа в супроводі козацького голови М. Булгакова та 30 козаків. На відстані 5 верст від Конотопа патріарха зустрів конотопський сотник І. Рибальченко з п’ятьма сотнями кінних козаків, а під містом його зустріло духовенство з іконами. Прибувши в Конотоп, патріарх відправився до Києва.

1649, 24 липня. Путивльський воєвода М. Плещеєв повідомляв Москву про від’їзд українських послів на чолі з чигиринським полковником Ф. Вишняком з Путивля на Конотоп.

1649 Одна з перших згадок про с. Підлипне.

1649,18 серпня. Зборівський договір між  керівниками визвольної війни українського народу і польським урядом.

1649 Конотопським  городовим отаманом був Василь Горбиня.

1649, 16 жовтня.  Б.Хмельницький наказав чернігівському полковнику Мартину Небабі переселити конотопців з зайнятих земель. Але Небаба не виконав розпорядження.

1649, 16 жовтня.  Путивльський воєвода Прозоровський та Іван Ляпунов повідомляли у Посольський приказ про те, що жителі Конотопського повіту, рятуючись від утисків польської шляхти, переселяються на землі Росії в Недригайлівський повіт.

Конотоп показаний в документах міцною фортецею.

1650 Торговиця та Конотоп  були віддані Ізабеллою Осолинською її чоловіку Самуелю Калиновському - земському уряднику Чернігово-Сіверщини.

1651 Білоцерківський договір між польський урядом і гетьманом України Б.Хмельницьким.

1651  До міста Суджа переселились з Конотопа : міщан – 10 чоловік, «пашенных мужиков» - 63 чоловіка.

1652, лютий.  Конотопським сотником був Павло Гриценко, війтом Онисько Гужва.

1652, березень.  Жителі Конотопа та Конотопського повіту залишили Конотоп та разом з 2 тис. чоловік на чолі з полковником  Чернігівського полку Іваном Миколайовичем Дзиковським переселилися до Путивля. Переселенці у зв’язку з наближенням польсько - шляхетського війська відправились на лівий берег Дону на річку Тиху Сосну, де заснували місто Острогожськ.

1652, березень.  Шляхтич Моховський з 2 тис. поляків та німців захопили Конотоп « И конотопцы да черкасы и мещане все ис Конотопу и с уезду вышли».

1652 Конотопський староста Сосновський готував здачу фортеці полякам, але зраду було викрито. Відбулося повстання в Конотопі проти старости Сосновського , якого разом з дружиною та 5 дітьми було вбито в Конотопському замку. Після вбивства їх вкинули в глибокий колодязь – глибиною до 10 сажнів. Це було в день Святої Трійці.

1652, травень. Б.Хмельницький внаслідок нападу Польщі на Україну анулював Білоцерківський договір 1651 р.

1652, 5 червня.  Конотопський сотник Тимко звернувся з проханням до воєвод Путивля Хилкова і Протасьєва дозволити козакам Конотопської сотні шукати зрадників, які переховуються на північній стороні р. Сейм.

1652,6 (16) червня. Біля с.Підлипного в урочищі “ Криничок” загін литовського шляхтича Доморацького відступав з під Батога до Литву і був оточений козаками Конотопської та Підлипенської сотень і козаками наказного полковника Прилуцького полку  Якима Сомка ( Яско Воронко за Величком). Весь загін при цьому був винищений.” Яско Воронко,бывший полковник Прилуцкий же с казаками у Подлипного села нагнавши, головки им порубил.” Конотопский староста Сосновський готував здачу фортеці Доморацькому.

1652, осінь.  Тіла вбитих Сосновських залишались у замковому колодязі до Воздвиження Хреста Господня. Тоді сталося так зване “ конотопське диво”, звідкись взялася вода, наповнила колодязь та підняла тіла вбитих наверх. Коли вбитих взяли з колодязя, вода пішла на своє місце і це бачило багато людей. Конотопці поховали вбитих неподалік колодязя.

1653, 5 червня. Московське посольство А. Матвєєва та І. Фоміна виїхало з Конотопа до Б. Хмельницького.

1653, 4 жовтня.  Московське посольство дяка М. Бредихіна і стольника Р. Стрешнєва у супроводі путивлян прибуло в “ рубежное литовское село Карабутово». За 5 верст від Карабутового послів зустрічав наказний отаман В. Іванов з прапором, 20 кінними козаками. Послів вітали злізши з коней і пішки провели до відведеного їм двору.

1653, 15 грудня. Жванецька угода скасувала Білоцерківський договір і відновила Зборовський договір.

1653, 23 грудня.  « Великое посольство» в складі князів: Г.Г. Ромодановського, В.В. Бутурліна, Ф.Н. Барятинського та інших, окольничого і намісника муромського І. В. Олфер’єва, думного дяка Л.Д.Лопухіна , голови московських стрільців А. Матвєєва, піддячих, стряпчих, перекладачів, 200 стрільців зустрічали в 10 верстах від містечка Карабутове син полковника І.Федоренка Тимофій з сотнею козаків на конях і з прапором. Тимофій повідомив послів , що зустрічає їх за наказом гетьмана.

1653, 23 грудня.  У Миколаївській церкві м. Карабутове “...рожественского собору протопоп Ондреян да благовещенской дьякон Алексей”, провели богослужіння за здоров’я царя та його сім’ї. Путивльські козаки І. Колотилін, А. Мазильов повезли лист Бутурліна стольнику Р.Стрешєву і дяку М. Бредихіну з повідомленням . що посольство прибуло в Карабутів і далі  відправляється в Переяслав.

1654, січень.  Російські урядовці стольник М. Дмитрієв  і піддячий С.Мартинов прийняли присягу Конотопської сотні Ніжинського полку. Присягали : сотник, писар, осавул, хорунжий, шляхтич, бурмістр, 3 земських старости, 14 козацьких отаманів, 615 козаків, 513 міщан. Російські урядовці, стольник В. Колтовський і піддячий Ф. Рязанцев прийняли присягу козаків та міщан містечка Карабутове. Присягали : сотник, отаман, війт та 158 козаків і міщан. В с. Підлипному присягнуло 203  чол. : сотник, писар, осавул, хорунжий і 199 козаків. В с. Шаповалівці присягнуло 466 козаків : сотник, осавул, хорунжий, 10 козачих отаманів , 255 козаків, 197 міщан і земський староста. В с. Голінці присягнули 240 чол.

1654, лютий.  В 3 верстах від Конотопа російське посольство В.Бутурліна зустрічали Конотопська та Підлипенська сотні з прапорами. Конотопським сотником був  Семен Михайлов.

1652 За описом с. Вирівка показане з церквою архангела Михаїла, с. Попівка з 2 церквами – Святої Трійці та архангела Михаїла  і  399 дворами населення; с. Соснівка з церквою Покрови;  с. Підлипне – центр Підлипенської сотні мало церкву св. Миколи Чудотворця. Підлипенським сотником був Василь Реба.

1652 - 1667 Війна Московської держави з Польщею.

1652 - 1659 Ніжинським полковником був Василь Никифорович Золотаренко.

1656, 1 січня. Лист Б.Хмельницького до московського царя з проханням розпорядитися про повернення конотопським купцям,  захоплених у них товарів та грошей.

1656 - 1658 Московсько - шведська війна.

1656 Козаки Конотопської сотні в складі Ніжинського полку взяли участь в облозі та взятті м. Гомеля.

1656 - 1659  Конотопським сотником був Семен Март’янов.

1656, 17 червня.  Одна з перших згадок про села Озаричі і Любитове в універсалі Б. Хмельницького про закріплення за Крупицьким монастирем цих сіл.

1657, 27 липня.  Лист Б.Хмельницького до царя щодо непорозумінь між конотопськими козаками і боярином Яциним.

1657, 27 липня.  Смерть Богдана Хмельницького.

1657 - 1659  Гетьманство Івана Виговського.

1658, 16 вересня.  Гадяцький договір І.Виговського з Польщею.

1658 Спустошення військом Виговського Карабутового.

1659, 16 квітня.  Військо Трубецького прибуло від Сміли до с. Підлипного.

1659, 20 квітня.  Початок 70– денної облоги Конотопа московським військом князя  А.Н.Трубецького. Гарнізоном Конотопа керував полковник Г. Гуляницький.

1659, 28 - 29червня (8 липня). Розгром московського війська  князя Трубецького в Соснівській битві під Конотопом об’єднаними силами українського, татарського і польського військ. Загибель князів С.Р. Пожарського та С.П. Львова. Було знищено московську кавалерію військами під командуванням гетьмана І. Виговського.

1659  Розорення Конотопа протягом кількох днів московським  військом .

1659 - 1663  Гетьманство Юрія Хмельницького.

1659 - 1663  Ніжинським полковником був Василь Никифорович Золотаренко.

1660 - 1663 Гетьманство Івана Сомка на Лівобережжі.

1663 - 1668 Гетьманство Івана Брюховецького на Лівобережжі.

1663  Підписання батуринських статей гетьманом І. Брюховецьким , за якими : гетьманський уряд зобов’язався повернути з України російським поміщикам селян - втікачів, заборонялося українським купцям вивозити з України і продавати в Росії горілку і тютюн.

1663 - 1667 Ніжинським полковником був Матвій Микитович Гвинтовка.

1663, осінь.  Польська армія  короля  Яна II Казимира захопила і розорила  Конотоп. Серед полонених був конотопський сотник Нужний, якого наказали повісити . Але він просив посадити його на кіл, як  раніше страчували його батька.

1664, січень - лютий.  Розгром польської армії під Глуховом та Новгород - Сіверським.

1664 Брати Григорій та  Василь Костенецький поселились в Конотопі.

1666 Перепис населення Лівобережної України для встановлення суми податків у царську казну.

1666 За переписними книгами проведеного в Лівобережній Україні перепису населення в Конотопі проживало 2800 козаків і міщан у 474 дворах. Вони платили державний податок, з них  210 займалось землеробством, 107 ремеслом і торгівлею. Було 157 дворів “ молодших людей”, тобто підмайстрів, 6 конотопців возили сіль з Прикарпаття. В Конотопі було 6 водяних млинів,  509 вуликів. На р. Семі  одним млином на три  млинових кола  володіли Д. Іванов з братами, другим  на 5 кіл – С. Матвеєв з 5 компаньонами, третим  на 5 кіл – І . Соханенко з чотирма компаньйонами, четвертим на 3 кола – К. Федорів з двома компаньйонами, п’ятим на 4 кола  - Г. Пєшов з чотирма  компаньйонами , шостим на 2 хлібних кола – Д. Іванов з одним компаньйоном.

1666 Перша згадка про Малий Самбір як село.

1666 Перші відомості про с. Козацьке.

1667, 30 січня.  Андрусівське перемир’я між Москвою та Річчю Посполитою на 13, 5 років. Лівобережна Україна, Смоленськ, Сіверська земля переходила до Росії, а  Правобережна , за винятком Києва  до  Речі Посполитої.

1667 - 1668 Ніжинським полковником був Артем Мартинов.

1668 Перша згадка про с. Грузьке .

1668 - 1672 Гетьманство Д. Многогрішного на Лівобережній Україні.

1669 Ніжинським полковником був Євстафій Золотаренко.

1666 Конотопським сотником був Леско Лисенко.

1669 - 1674 Ніжинським полковником був Пилип Іванович Уманець.

1670 Побудова Миколаївської церкви в Конотопі.

1671 - 1672  Конотопським сотником був Панько Петренко.

1672, 17 червня.  В с. Козацьке козацька рада обрала гетьманом Лівобережної України Івана Самойловича, якій прийняв  і підписав договірні умови - “Конотопські статті”. Вони підтверджували попередні Глухівські; додавалося кілька нових статей ( про заборону зносин з П. Дорошенком та допомоги йому ).

1672 - 1681  Конотопським сотником був Іван Жданенко.

1673 Городовим отаманом Конотопа був Артем Тяжкоробенко, війтом – Іван Матвійович, бургомістрами Федір і Мойсей.

1674  Встановлення поштового зв’язку Лівобережної України з Москвою, через Конотоп пройшов поштовий тракт Москва – Путивль - Київ.

1675  Село Соснівка належала полковнику Лизогубу.

1676 - 1677 Ніжинським полковником був Марк Іванович Борсук.

1678  Засновано с. Дептівку козаками Дептою (Дептя) та Бойком.

1678  Одна з перших згадок про х. Сарнавщина.

1678  Городовим отаманом Конотопа був Артем Григорійович.

1678 - 1685 Ніжинським полковником був Яків Михайлович Жураковський.

1680  Засновано с. Бочечки.

1681 Гетьман Самойлович своїм універсалом змістив сотника І. Жданенка і надав уряд Конотопського сотництва Федору Кандибі.

1681 - 1689 Конотопським сотником був Ілляш Деревицький, війтом Федір Андрійович, писарем Конотопської сотні – Михайло Кульчицький.

1682 В Конотопі путивльський купець Афанасій Беляєв розповідав, що під Путивлем зберуться українські війська таємно, зроблять раду, призвуть на неї гетьмана Самойловича, або силою візьмуть і стануть рубати всю старшину військову і орендарів.

1684 Багатий конотопський міщанин Ю. Харевич купив у К. Ілляшевича луку і “ облог на три неділі орать”.

1685 Він же заволодів “ облогами “ карабутівського міщанина Д.Кушніренка.

1686, 6 травня. Вічний мир – мирний договір між Росією та Польщею, який підтвердив умови Андрусівського перемир’я.

1686 Він же заволодів сіножаттю брата Д. Кушніренка і  розбагатівши на купівлі землі й торгівлі  сільськогосподарською продукцією, зайняв посаду конотопського дозорця і далі продовжував скуповувати “ облоги”, ліси та інші угіддя.

1687, 17 серпня.   Село Соснівку було віддано І. Мазепою чернігівському полковнику Я.Лизогубу, від якого за спадщиною перейшло до Панорських.

1687  Початок устрою хуторів Лизогубських Юхимом Лизогубом.

1687 Ніжинським полковником був Ярема Непрак.

1687 - 1693 Ніжинським полковником був Степан Петрович Забила.

1688  Гетьман І.Мазепа передав Ф. Кандибі с. Курилівку, а сину  Я. Лизогуба  села Крапивне , Хижки, Погребки.

1689 Село Гирявка ( Шевченкове ) віддане Мазепою військовому товаришу Тимофію Радичу, після смерті якого воно перейшло до його зятів Лащинського, Антоновича та інших.

1689 Соснівським отаманом був Свирид Максименко.

1689 - 1898 Городовим отаманом Конотопа був Іван Макуха. Війтом Гавриїл Семенович та бурмистром – Гаврило Олексенко.

1690  Конотопським отаманом був Ігнат Макуха. Бурмистрами - Мойсей та Іван Глоба. Соснівським отаманом був Федір Даниленко Зимнигородець. Шаповалівським отаманом – Панко Петренко. В с.Озаричі на р. Сейм була церква Святителя Миколи , козацьких дворів – 13. Селянські двори належали Батуринсько-Крупицькому монастирю.

1698 - 1707 Конотопським сотником був Андрій ( Андронік ) Федорович Кандиба, який купив у конотопської громади “ займище” на р. Конотоп і заснував там хутір.

1699 Попівським отаманом був Степан Марченко.

1700 Заснування Чернігівського колегіуму.

1700 Брати Костенецькі купили у Степана Натальченка “ камень млиновий на міські греблі”.

1701 Універсал гетьмана І Мазепи про впровадження на Лівобережній Україні дводенної панщини.

1702 За те, що козаки  Крохмальні з Конотопа не погодилися з рішенням суду про відібрання в них лісу і передачу його багатому міщанинові Х. Рябусі  полкова адміністрація на підставі відповідних пунктів “ книг правних” наказала конотопському сотнику А.Кандибі арештувати Крохмальних і тримати їх під вартою, поки вони не визнають рішення суду.

1702 А. Кандиба одержав універсал на володіння гаєм від гетьмана І. Мазепи і привласнив близько 800 десятин  лісу на лівому березі р. Сейму.

1704  Універсал І. Мазепи на право торгівлі в Конотопі  горілкою, тютюном і дьогтем Андрію Кандибі, Юрію Харевичу, Григорію Костенецькому.

1704  Городовим отаманом Конотопа був Данило  Опанасенко, війтом – Гавриїл Семенович, бурмистром – Архип Шаповал, сотенним писарем Іван Фіалковский.

1706, 20 травня.  Мельнянський козак Андрій Книш за 20 крб., купив у козака Ярмоли Рижого озеро Пчуле.

1706 Об’єднання козацьких полків Лівобережної і Слобідської України в Українську дивізію.

1706 Село Сем’янівка належало Гамаліям.

1707 - 1716, 1719 - 1729  Конотопським сотником був Григорій Назарович Костенецький.

1708  С. Сем’янівка показана з церквою архистратига Михаїла , козацьких дворів – 28, селянських дворів – 77. Сем’янівка була володінням бунчукового товариша Михайли Гамалія .

1708, 2 листопада. Штурм і розорення Батурина російськими військами під командуванням О.Д.Меншикова. Перенесення гетьманської столиці з Батурина до Глухова.

1708, 4 листопада. Підготовка Конотопа О. Меншиковим до оборони від шведів . Козаки Попівської сотні  Яценки захопили і видали Меншикову начальника Батуринського гарнізону  полковника Чечеля.

1708, 7 листопада.  Селяни сіл Великого та Малого Самборів Корибутівської волості захопили в полон шведського солдата і передали його російським військам . Другого дня він заявив , що по дорозі у Великий Самбур мужики його взяли.

1708, 16 листопада.  Розгром шведського загону адъютанта Карла XII – генерала Лінрота селянами Великого та Малого Самборів разом з козаками Конотопської сотні.

1708, 6 грудня.  Козаки Попівської сотні спіймали козака , що направлявся з Ромен в Лубни з листом  мазепинця – колишнього лубенського полковника Д. Зеленського.

1708 – 1722 Гетьманство Івана Скоропадського.

1708 - 1718 Ніжинським полковником був Лук’ян Якович Жураківський.

1709, 27 червня. Перемога російської армії у Полтавській битві.

1709  На четвертий день після Полтавської битви князь Голіцин  обіцяв Кандибі за взяття в полон Карла XII – 2 тис. крб., за  Мазепу – 1 тис. крб., за шведського генерала – 200 крб., за представників мазепинської старшини по 100 крб.

1711 Перепис Конотопської сотні. В ній було: 701 двір та 3 тис. населення; козаків 297 ( кінних – 139, інших 158), поспольства міського – 300 (кінних – 20, протекціантів , які втратили майно 104 сім’ї). Всього 701 сім’я. В середньому сім’я мала 4 душі.  Козаче населення становило 4 курені: Волкогонівський, Дрижчовський, Загребельський, Міський, на чолі яких стояли курінні отамани. В Міському курені було 39 кінних козаків, 34 безкінних,  отаман – Степан Лобода. У Волкогонівському курені - 46 кінних, 36 безкінних. Курінний отаман – Клим Киртенко. У Загребельському курені 25 кінних, 49 безкінних, отаман - Михайло Поповка.  У Дрижчовському 29 кінних, 34 безкінних козаки. Крім того в місті налічувалось 300 дворів  міщан, 29 мали коней. 104 сімей протекціантів ( кріпаків козацької старшини). В місті діяли 5 церков.

1711 С. Сем’янівка належала Корецькому, а до нього селом володіли Гамалії.

1713 С. Вирівка віддане гетьманом І. Скоропадським конотопському сотнику Григорію Костенецькому.

1714 Царський указ про заборону вивозити з Гетьманщини будь-які товари .

1716 - 1719 Конотопським сотником був Андрій Юхимович Лизогуб.

1717 Спір за земельні володіння між жителями Конотопа і с. Бочечки.

1719 Козак Василь Васильович  Прасол з дозволу Григорія Костенецького зробив на 1 730 сажнів канал з гребня Сарнавщини через болото , а потім найняв 20 косарів косити сіно на осушеній землі.

1719 - 1727 Ніжинським полковником був Петро Петрович Толстой.

1719 - 1727 Конотопським сотником був Григорій Назарович Костенецький, міським отаманом Максим Вербицький, писарем сотні Захар Бібіков, осавулом Федір Парпура.

1720 Указ Петра I про заборону друкувати книги українською мовою.

1719 А. Кандиба відправив сина Федіра з 500 волами на продаж в Гданськ, де він продав їх за 6 тис. крб. Костенецькі проводили велику торгівлю волами , за що їх в народі називали Воловатими.

1720 Конотопські жителі Супруненки продали свій гай під с. Гутами конотопському козаку Григорію Бондаренко за 20 коп.

1721 Староста Михайло Коханівський поселив х. Коханівку. Городовим отаманом Конотопа був Данило Афанасійович, війтом Іван Лохвицький, бурмистером Тимко Попко.

1722 , 24 січня. Введення в Росії закона – “ Табель про ранги”, який регламентував службову діяльність чиновників.

1722 - 1723 Гетьманство П. Полуботка на Лівобережній Україні.

1722 Донесення старости Копціевича Павлу Полуботку про великі збори за помол, що беруть власники млинів , які стоять на озаричській греблі.

1723, 16 квітня. Царській указ Малоросійській колегії про складання козацького реєстру з метою обмеження переходу селян у козаки.

1724, літо.  Конотопські купці погнали на продаж у Польщу 916 волів.

1724 Одна з перших згадок про р. Куколку.

1725 , літо.  Конотопські купці  погнали на продаж у Польщу 550 волів.

1725 Конотопський козак Левко Тетера продав частину свого гаю біля Круглого Озера конотопському козаку Петру Бондаренко за 40 талерів.

1726 Одна з перших згадок про с. Жолдаки.

1727 - 1734 Гетьманство Данила Апостола на Лівобережній Україні.

1727 - 1742 Ніжинським полковником був Іван Семенович Хрущов.

1727 – 1750  Конотопським сотником був Йосип Григорович Костенецький .

1728 Побудовано Преображенську церкву у с. Попівці.

1729 Побудовано першу церкву у с. Жолдаки.

1729 Війт містечка Конотоп Степан Козюренко згідно універсалу гетьмана Д.Апостола притягав до міської повиності підсусідків та жителів навколишніх сіл.

1729 Проведення Введенського ярмарку у Конотопі.

1730 Проведення ревізії населення міста і повіту.

1730 Перша згадка про с. Гути.

1731 Будівництво кам’яної церкви у м. Конотопі Гордієм Ніжинським та Іваном Вакуленком.

1731 Син міщанина м. Конотопа Григорій Канівець був півчим при курляндському імператорському дворі.

1733 В Конотопі сталася пожежа.

1734, 29 січня. Заборона урядом Анни Іоанівни на вибори гетьмана.

1735, 24 квітня.  Царський указ про поділ лівобережного козацтва на “виборних” та “підпомічників”.Юридичне закріплення майнового поділу козаків.

1736  Село Мельня мала церкву архангела Михаїла , 40 козацьких дворів, 7 сілянських дворів - власність Новгород - Сіверського Спасо – Преображенського монастиря. Дрібні володіння священиків Артемія та Ігната Книшів . За універсалом Брюховецького : озера Єзучее, Пенки, Ізмут належали козаку Якову Рябині, озера Стариня, Горіхівка, Орел – козаку Книшу; озера В’язки, Пчуля, Рибчое, Яблунівка, Кривій Перебой - козаку Івану Медвідю.

1736 Заборона переходу селян у підсусідки.

1737 Будівництво дерев’яної Михайлівської церкви у с. Мельня.

1737 Заснування Шосткинського порохового заводу.

1738, 29 травня.  Видання урядового указу про заборону переходів селян і козаків з території Слобідської України в Гетьманщину та в Росію.

1739 Початок будівництва дерев’яної церкви Різдва Богородиці у Конотопі Андрієм Лизогубом.

1739  В Березані на Гомельщині в сім’ї кріпака Івана Миколаєнка народився Семен Іванович Гаркуша ( 1739 - ? ) , який з 9 років жив на Запоріжжі, де й дістав прізвисько Гаркуша.

1740 Побудова дерев’яної Богоявленської церкви у Конотопі Данилом Андрійовичом Кандибою.

1740 В Конотопі працювало на р. Єзуч 3 млини, на р. Липка – 5, в Сарнавщині – 5.

1740  В Конотопі були сліпі кобзарі Іван Слівченко та Дем’ян Яременко.

1740 Створення шпиталю при Соборній церкві у м. Конотопі на 20 жебраків.

1740 Підписка отамана і бурмистера м. Конотопа про вжиття заходів до збільшення посівів хліба жителями Конотопської сотні.

1740 Відомість про те, що городовий отаман м.Конотопа – Григорій Шергва був неписьменним .

1742 Створення Лизогубівського літопису.

1742 – 1746 Ніжинським полковником був Іван Пантелеймонович Божич.

1742, 25 березня. Спір конотопського козака за млин з підлипенською жителькою Тимчихою Стехою.

1740 Складання юридичного збірника “ Права, по которым судится малороссийский народ».

1744, 1 січня.  Царський указ про повернення біглих селян до маєтків їх власників.

1744  О. Костенецький купив у Ніжинському полку  для російської армії  2 930 волів, а згодом  427,  з яких 293 волів  відправив для продажу за кордон.

1745 Побудова бунчуковим товаришем Андрієм Лизогубом та його дружиною Парасковією Михайлівною, народженою Міклашевською кам’яної церкви Різдва Богородиці в м. Конотопі.

1745 Закладення графом Львовим парку в с. Бочечки.

XVIII ст., перша половина. Вихідці з с.Дептівки Василь Сайко та інші заснували с. Кошари.

1746 - 1751  Ніжинським полковником був Семен Васильович Кочубей.

1749 , червень. Антифеодальні виступи селян Ніжинського полку.

1750 - 1764 Відновлення гетьманства. Гетьманування Кирила Григоровича Розумовського.

1750 Скарга поміщика Неплюєва К. Розумовському на конотопського землевласника Гамалію за розбійницькі набіги на його землі та майно.

1750 Конотопським сотником був Федір Йосипович Костенецький.

1750 Поява першого медичного закладу на Конотопщині.

1751 - 1781   Конотоп належав до рангових маєтностей генерального обозного Кочубея, згідно універсалу гетьмана К. Розумовського. Кочубей володів Конотопом 30 років.

1753, 31 квітня. Відкриття Георгієвського ярмарку у Конотопі.

1753 - 1771 Ніжинським полковником був Петро Іванович Розумовський.

1753, 20 грудня. Царський указ про включення Лівобережної України в єдину систему мита Російської держави.

1754 Ліквідація митного кордону між Гетьманщиною та Росією.

1754, 13 листопада. Після смерті Данила Торянського , який був спочатку писарем, а потім отаманом і наказним сотником Конотопської сотні священик Яків Костенецький відмовився служити панихиду по померлому, доти поки дружина померлого не дасть йому значну суму грошей. На всі прохання сім’ї покійного та жителів міста священик не звертав ніякої уваги декілька днів. Городяни вирішили самочинно принести тіло небіжчика до церкви і почали дзвонити у дзвін. В цей час до церкви прибув син священика , який вчинив бійку з присутніми , заборонив дзвонити , а викопану яму за наказом батька закидав землею. Конотопці звернулись до протоієрея за допомогою і в Генеральну військову канцелярію . Та не дивлячись на багаторазові прохання більше 12 днів померлого  не ховали.

1756 Заснування гетьманом К.Г.Розумовським у Батурині суконної мануфактури.

1757 Попівським сотником був Іван Жила.

1757 - 1761  Попівським сотником був Микола Кленусь.

1758 Попівським отаманом був Стефан Скаловський.  

1760, 22 квітня.  Універсал гетьмана  К. Розумовського про обмеження права переходу селян в Гетьманщині.

1760  Сотенне село Попівка на р. Куколка мало: 2 церкви- Преображення Господня та Пресвятої Трійці; козацьких дворів – 91 , селянських дворів –  65  власника графа К. Розумовського , якому вони були надані грамотою 1760 р. Дрібні володіння з підсусідським дворами : а) попівського протопопа Мойсея Кривецького, б) попівського священика Якова Леонтовича, в) попівського сотника Миколи Кленуся ,  г) сотеного писаря Григорія Волховського , д) сотеного хорунжего Тимофія Забіяки.

1762 - 1796 Царювання в Російській державі  Катерини II.

1762 Козаки Попівської сотні Ніжинського полку написали чолобітну до Катерини II.

1763 Скарга архімандрита Київо- Печерської Лаври на конотопського поміщика Леонтія Черепова , який на чолі загону в 500 чоловік напав на селян Лаври  і лаврські землі. Поранив і побив  52 селян.

1763 Народився Максим Йосипович Парпура ( 1763 – 1828), перший видавець “Енеїди “ І . П . Котляревського.

1764, 10 листопада.  Царський указ про ліквідацію гетьманства.

1765 Організація державної поштової служби на Лівобережній Україні. Відкриття поштової контори у Конотопі , однієї з  15  на Україні. Першим міським поштмейстером був Степан Парпура. В конторі було 3 листоноші, 6 коней, 3 підводи. Конотоп знаходився на  поштових шляхах (трактах): Глухів - Полтава, Глухів – Переяслав, Глухів - Стародуб, Ромни - Глухів. Під час російсько - турецької війни 1768 - 1774 рр. через Конотоп проходив поштовий шлях від Глухова до Почепа  через Конотоп і Карабутів. Після війни шлях ліквідували.

1765, початок червня.  Генерал - губернатор П.О.Румянцев проїздив через Конотоп.

1765 - 1769 Проведення на Лівобережній Україні генерального опису ( “ Румянцевська ревізія”) з метою запровадження нового, підвищенного державного оподаткування. Було припинено 10 лютого 1769 р. з початком російсько - турецької війни. Згідно Румянцівського опису  в Конотопській сотні було: 58 сіл і хуторів, в яких налічувалося 4 931 душа , 712 виборних козаків ( заможних, які звільнялись від повиностей, але повинні були особисто відбувати військову службу), 1 208 козаків - підпомічників (незаможних козаків, які особисто у війську не служили , але мусили виконувати такі ж повиності як і селяни, тільки вдвічі менші. Крім того повинні були допомогати виборним козакам. В Конотопській сотні було 3 100 душ дворянських різночинців і посполитих. У Попівський сотні було: 17 сіл і хуторів, Підлипне, Соснівка, Шаповалівка, містечко Попівка, село Попівка та ін. Налічувалась 4 621 душа.

1766  Продаж маєтку Косовича в с. Вирівка Григорію Костенецькому – батьку генерала В. Г. Костенецького за 300 крб.

1767, 22 серпня. Царським указом заборонялося власникам приймати біглих селян.

1767 Перепис населення м. Конотопа. Населення Конотопа становило 3 100 жителів. В опису с. Мельня показані належні їй рибні ловлі: вири – Семенківській, Коцарів, Литвинів, Виріще, Коростявка, Клещинське; сеймища ( рукава старого Сейму)- Заїзджаєво, Євтухове,  Литвинове,  Калитинці, Гниле, Тихе, Дідівка; затони- Восаки, Колодинце, Калитинці, Густировий Ріг; опуд – Шаранін.

1768 Запис історичних пісень Кірши Данилова, в яких згадуються події Соснівської ( Конотопської ) битви 1659 р. – пісня “ Под Конотопом под городом” про загибель московського війська і князя С. Р. Пожарського.

1769 Народився Василь Григорович Костенецький , генерал - лейтенант, герой Очакова, Аустерліца, Смоленська, Бородіно, Бауцена, Лейпціга, Дрездена, герой Вітчизняної війни 1812 р., кавалер 12 орденів, дядько письменника Я. І. Костенецького по батьку.

1769 Царський указ про заборону переходу селян.

1769 Створення поштової станції в Конотопі.

1772 Попівським сотником був Василь Богданівський.

1772 Поблизу Батурина закладено Батуринський шовковичний сад , яким було започатковано розведення тутових шовкопрядів на Черніговщині , зокрема у Кролевецькому та Конотопському повітах.

1773 Побудова жителями с. Соснівки дерев’яної церкви Успіння Пресвятої Богородиці.

1775 Створено Конотопський земський суд. Який згідно з положенням 1775 р.  складався з  земського справника та 2-3 земських засідателів, котрих обирали дворяни терміном на 3 роки. При розгляді справ казенних селян з нижніх розправ направлялися свої засідателі. На території повіту ( окрім повітового міста) виконували адміністративно - поліцейські функції та частково судові. Апеляційними інстанціями були верхні земські суди. Незадоволені мали також право переносити справи до повітового суду та нижніх розправ.

1775, 10 липня.  В с. Митченках Конотопського повіту народився видатний український бджоляр Петро Іванович Прокопович (1775 – 1850).

1778 Перша згадка про с. Землянка.

1778, 18(29) листопада. В с. Основа під Харковом у поміщицькій сім’ї народився Григорій Федорович Квітка - Основ’яненко ( 1778 – 8( 20).08.1843), письменник, видавець і організатор  професійного театру у Харкові, автор повісті “ Конотопська відьма ”(1833).

1779 - 1780 Перепис населення у Конотопському повіті. Проживало в повіті – 34 229 дорослих чоловіків, з них  у м. Конотопі – 3 276. Кріпаки в місті становили -  44 % населення, козаки – 41 %, підсусідки - 9,4 %. Всього було  660 дворів та  953 хати. Виборним козакам належали 48 дворів та 97 хат; підпомічникам – 323 двори та 463 хати; підсусідкам – 17 дворів та  23 хати. На ранг генеральному обозному Кочубею приписано 71 двір і 96 хат.

1779 Побудова дерев’яної Преображенської церкви в с. Попівці.

1781 Конотопським сотником був Андрій Тимофійович Таранський.

1781, 16 – 18 вересня. Царський указ про утворення Київського , Чернігівського і Новгород - Сіверського намісництв. Конотопський повіт увійшов до складу Новгород - Сіверського намісництва.

1781 Створено і затверджено план і опис приміщення Конотопської сотенної канцелярії.

1782 Конотоп став повітовим містечком Новгород - Сіверського намісництва. Управління містом здійснювала шестигласна дума і магістрат. Було відкрито земський суд. Населення Конотопа становило 4 931 чоловік.

1782, 4 червня.   Створено план м. Конотопа і затверджено герб міста .Опис герба : в центрі прямокутного щита червоного кольору зображено золотий Андріївський хрест, під ним – срібний напівмісяць внутрішньою стороною доверху, над хрестом шестикутна зірка. Емблема на гербі означала перемогу християн над магометанами; червоний колір герба – це символ любові , мужності, відваги, доброзичливості; срібний напівмісяць – символ магометанства; шестикутна зірка – символ вічності.

1782 Побудова дерев’яної Миколаївської церкви у Конотопі . Будівництво дерев’яної церкви Покрова Богородиці у с. Гирівці замість старої Успенської.

1782 На підставі поліцейського статуту 1782 р. створена Конотопська міська поліція. Міська поліцейська управа складалася з городничого, двох приставів - кримінальних та цивільних справ, двох ратманів. Згідно з положенням 1775 р. про утворення губерній городничий призначався Сенатом за поданням губернського правління. Окрім поліцейських функцій відав справами військового та казенного відомств. Городничому підпорядковувались пристави частин, квартальні наглядачі та поручики.

1783  Згідно указу в м. Конотопі було дозволено торгувати вином та “ питейными изделиями”.

1783, 3 травня.  </