Борошнєв Володимир Олексійович народився в 1956 році в селі Духанівка на Конотопщині. З дитячих років захоплювався малюванням; в 1968 році приймав участь у художній республіканській виставці, що проходила у Києві. Закінчив заочний народний університет (відділ живопису та графіки), а також історичний відділ Сумського педінституту. Зараз працює керівником образотворчої студії в Центрі дитячої та юнацької творчості і викладає образотворче мистецтво у школі-інтернаті № 1.
«Мальовнича Конотопщина» — таку назву дав Володимир Борошнєв своїй першій персональній виставці. Про нев'янучу і вічно нову красу рідного краю розповідають його численні полотна. Обрав своїм учителем Природу, спостерігаючи і зберігаючи вірність життєвій правді, художник находить себе у пейзажі, саме пейзаж стає головним у його творчості.
В пейзажах Борошнєва ми не знайдемо байдужого слідування натурі. Формування його образів підпорядковано думці, художній ідеї, настрою Міру відходу від натури диктують його інтуїція, задум, власний нахил. Часом він находить таку міру перетворення натури, що підносить одиночне явище до символічного узагальнення («Життя дерев», «Самотній вогник») Художник не пише пейзажі взагалі, пейзажі-види. В кожному його пейзажі є нерв, настрій, думка, заради яких створена та чи інша картина («Подих осені», «Вуличний мотив», «Вечір»).
Відмінною особливістю молодого художника є загострена зіркість його сприйняття. Він бачить те, що буває захованим від байдужого погляду, він вчить красу у буденному, несподіване — у давно звичайному. І те, що проходить повз нашої уваги в навколишньому житті, нерідко виявляється є цікавим, хвилюючим в його картинах («будиночок лісника», «Нічний сад»).
У своїй творчості художник віддає відверту перевагу осіннім мотивам, Він багато і охоче пише осінь, схоплює різні нюанси осінніх днів, захоплюється пошуками передачі мальовничого багатства цієї пори року. Його осінні пейзажі привертають нашу увагу своєю музичністю і вишуканістю («Осіння пастель», , «Барви осені», «Сонячний день»).
Численні гуаші, акварелі, пастелі свідчать про широту інтересів молодого художника, прагнення виразити себе в різній техніці. Але, безумовно, найбільш улюбленою технікою для нього завжди був і залишається сьогодні олійний живопис Художник не вимальовує, а саме пише — швидкими сміливими мазками — тінисту масу дерев, одним міцним мазком позначає хмару в небі чи вікно, що світиться у нічній темряві («Пізній вечір», «Осіння безмовність», «Холодніє»).
Творчість художника знаходиться у постійному русі Його шлях йде до спрощення композиції і поглиблення змісту. У своїх роботах він намагається досягти взаємозв'язку між живописом і малюнком, між натурою і уявою, людиною і природою. Але це усвідомлене прагнення до утвердження світлого миру, краси і поезії не можна розглядати як ідеалізацію життя. Все, що він стверджує, від захоплення до глибокого суму — існує в житті. Його мистецтво сучасне, бо передає світовідчуття своїх сучасників, тобто кожного з нас.