Арраго
  Гофман
  Гурський
  Драгомиров
  Костенецький
  Лазаревський
  Литвинов
  Осадчий
  Парпура
  Полетика
  Пономарьов
  Пpокопович
  Сологуб

У кожного народу є свій співець, який найповніше висловлює його думи і сподівання. Таким для білорусів став Францішек Казимирович Богушевич (1840 - 1900) - національний поет XIX століття, добре відомий в Україні, бо його життя і творчість тісно пов'язані з Україною і, зокрема, з нашим краєм.

Богушевич народився в маєтку Свіряни, поблизу повітового і губернського міста Вільни, в сім'ї зубожілих шляхтичів. Початкову освіту майбутній поет дістав удома, а з 1852 по 1861 рік вчився у Віленській гімназії.

Коли в 1863 році у Польщі спалахнуло повстання, а Литва і Білорусія підтримали його, Ф. Богушевич, якому в той час було двадцять три роки, вступає до повстанського загону, керованого відомим повстанським ватажком Кастусем Калиновським. В одній із сутичок загону з царськими військами Богушевич був поранений.

Перемога контрреволюції і терор Муравйова-вішателя змусили Ф. Богушевича на 20 років покинути свою батьківщину. Він переїжджає в Україну й поступає до Ніжинського юридичного ліцею і закінчує його в 1868 році.

З 1874 І по 1883 рік Богушевич, перебуває на службі в судових органах м. Конотопа. Тут він розпочав свою літературну творчість і під впливом українських мелодійних пісень і революційних поезій Т. Г. Шевченка написав чимало чудових віршів, в яких відображено і наш край. Після Конотопа Богушевич виїхав в м. Вільно, де працював адвокатом при окружному суді й продовжував свою поетичну творчість.

Глибоке знання народного життя, демократичні переконання допомогли йому твердо стати на шлях реалістичної творчості. За часів царату друковане слово білоруською мовою було заборонено. Поезії Ф. Богушевича стали нелегальними і розповсюджувались в рукописних списках. Поету було вже 50 років, коли він за допомогою друзів, видав збірку своїх віршів «Дудка беларуська». Ця збірка вийшла в 1891 році в Кракові під псевдонімом «Мацей Бурачок». В 1894 році в Познані була видана друга збірки його поезії «Смык беларуські» уже під новим псевдонімом «Сымон Реука з-пад Барысова».

Ці збірки стали провісниками білоруської революційної поезії. За Богушевичем пішли Лучина, Гуринович, Тьотка, Богданович, Купала, Колас та багато інших.

Коли 1907 року збірки поезій Богушевича було перевидано в Петербурзі, цензурний комітет порушив проти автора та видавців судову справу. Книги було конфісковано, як революційні. Однак царські посіпаки нічого не зробити авторові «возмутительных слов», бо його вже вісім років, як не було... серед живих.

Поезії Богушевича користуються великою любов'ю не тільки в білоруського народу, а й у народів братніх республік.

На українську мову твори Ф. Богушевича перекладені Павлом Тичиною, Остапом Вишнею, Степаном Олійником.

Збереглися й дотепер два будинки в Конотопі, в яких чисто бував Богушевич: будинок колишнього власника Драгомирова по вул. Комісарівській і будинок по вул. Виконкомівській, де містився краєзнавчий музей. Тут за часів перебування Богушевича містилися судові установи, до яких він мав певну службову причетність.

Іван Рябенко