АРХЕОЛОГІЧНІ ДОСЛІДЖЕННЯ В КОНОТОПІ 1997-1998 РОКІВ

Конотоп - місто обласного підпорядкування, районний центр Сумської області. За писемними джерелами, відомими в XIX столітті з робіт Філарета Гумілевського, О.Лазаревського, М.Домонтовича, Конотоп було засновано як регулярну фортецю "обнесенную валом с палисадом" невдовзі після Поляновського договору близько 1634 року. Це був один з прикордонних "городків", що поляки будували на лінії Путивльського рубежа - кордону між Росією та Польщею. Він згадується під 1647 роком при описі поїздки коронного канцлера Юрія Оссолінського в свої ленні маєтності в Задніпров'ї. Згодом, Конотоп відійшов Росії. При описі Малоросії московськими переписувачами в 1654 році про Конотоп читаємо: "г.Конотоп стоит на реке Конотопи. Около посаду к реке Конотопи сделана сыпь земленая, на осыпи огорожеио острогом дубовыми бревнами; меж того острога сделаны четверо проезжие ворота; на воротах и по острогу башен нет. Около того острогу с двух сторон сделан ров к реке Конотопи.

В том остроге поставлены две церкви деревянные... да втом же остроге, на площади, стоят на станке на колесах 4 пищали железные чугунные;да подле того города с трех сторон к реке Конотопи, сделан вал земленой, а подле того городового валу, сделан ров до реки Конотопи; ... да в том земленом городе сделаны панской двор над рекой Конотопью; около того двора сделана осыпь земленая, на осыпи огорожено стоячим острогом... Около того острога, подле земляные осыпи, сделан ров с трех сторон, а с четверые стороны подле того острогу, над речкой Конотопью рва нет, что подле тое реки, под стеною гора. Да от земленого ж валу к реке Конотопи и по той реке, около того дворового острога к тому ж земленому валу сделан отводной стоячий острог к воде - как в осадное время по воду ходить. Да меж того земленого города и дворового острога, сделаны ворота проезжие и через рвы сделан был мост...

А в том земленом городе и в панском дворе жилых дворов нет, только стоят в том дворе панские хоромы."

Як бачимо, характер Конотопських укріплень свідчить про стратегічні цілі заснування цього міста. Залишки фортеці, навколо якої розрослося сучасне місто Конотоп, зафіксовані і на "Плане города Конотопа" кінця ХVШ ст., що зберігається в Конотопському краєзнавчому музеї. В зручному розташуванні на досить пласкій місцевості, оточеній значними заболоченими площами, в місці впадіння в р.Єзуч річки Конотопки (р.Зеленчака) місцева легенда знаходить пояснення походження назви міста Конотоп.

Про проведення будь-яких археологічних досліджень на території міста невідомо.На протязі багатьох років місцевим краєзнавцем Іваном Андрійовичем Лисим велися візуальні спостереження, які засвідчують існування в центральній частині міста пізньосередньовічної фортеці. За його ж сигналами в 1986 році під час початку будівництва будинку районної держадміністрації (вул. Соборна) співробітником Сумського обласного краєзнавчого музею В.В.Приймаком оглядався котлован під будинок райдержадміністрації. Тоді ж, В.В.Приймаком в західній стінці котловану був простежений профіль рову глибиною більш як Зм і шириною до 12м, що з'єднувався з існуючим в ті часи яром, цей рів він здогадно відносить до укріплень пізньосередньовічноі фортеці. В цьому ж котловані І.А.Дисим та іншими місцевими краєзнавцями зібрана значна колекція пізньосередньовічної (ХVП-ХVIIІст.) кераміки.

В 1991 році співробітниками сектора історико-містобудівних досліджень Київ ВНДІТАМ на чолі з В.Вечерським були простежені етапи забудови міста від ХVП ст. до 1990 року і складено історико-архітектурний опорний план і проект зон охорони нерухомих пам'яток історії та культури м.Конотоп.

В результаті вивчення місцевими краєзнавцями архівних документів ха літератури, пов'язаної з історією міста Конотоп, виникла думка про більш ранню дату заселення території міста. До того ж навесні 1997 року під час огляду центральної частини міста В.Б.Звагельським на схилах залишків "городка"-фортеці (район вулиць Фрунзе та Ярмаркової) було зібрано підйомний матеріал ХУП-ХVIII ст. та фрагменти посуду давньоруського часу.

В тому ж році за пропозицією Конотопської міської ради спільною експедицією Сумського державного університету та Сумського обласного краєзнавчого музею було розпочато розвідувальні археологічні дослідження.

Для досліджень було обрано найстарішу частину міста -територію фортеці. Сьогодні на ній розташовано 6 міських кварталів досить тісно забудованих. Під шурфування обиралися вільні від забудови ділянки. Першими досліджувалися дві ділянки в південно-західній та західній частинах фортеці - за будинком райдержадміністрації та навпроти нього по вулиці Соборній - на місці колишньої садиби. Тут було закладено 11 шурфів, з яких отримано матеріали, що відтворюють два хронологічні періоди існування поселення на цій території. Перший з них датується давньоруським часом (ХП-ХІV ст.), другий - пізнім середньовіччям ( ХVII-ХVIII ст.), що вважається часом заснування міста Конотопа. В 1998 році територія досліджень була розширена. На трьох нових ділянках: в дворі по вулиці Ярмарковій; на території дитячої поліклініки та на Ярмарковій площі в міському сквері було закладено ще 9 шурфів та 2 траншеї.

Таким чином, на сьогодні обстежено близько 7,5 га міста, а досліджена площа складає більш як 130 кв. м. (рис. 1). В середньому, на дослідженій площі культурний шар становить 1,4 м, але з врахуванням різного роду перекопів, материк фіксується на різних ділянках на глибині від 2 до 2,5 м, лише на ділянці 5 ( міський сквер на Ярмарковій площі ) материк - жовту глину - зафіксовано на глибині 1,2 м. Практично в усіх шурфах виявлені матеріали давньоруського часу. І хоч вони знаходилися на перших трьох ділянках у перевідкладеному стані, проте спостерігається певна закономірність в їх розташуванні, що пов'язане з інтенсивністю життя та активними містобудівними процесами, що велися в місті в ХVІІ-ХІХ ст.

Так, на ділянці 1 (за будинком райдержадміністрації) давньоруські матеріали зустрічалися в основному на глибині 0,4-1 м в потужному культурному шарі пізнього середньовіччя. На цій же ділянці було виявлено і залишки житла другої половини ХVIII ст., господарську яму та два людські кістяки, очевидно, пов'язані з якимись трагічними подіями того часу, бо в чотирьох шурфах з п'яти закладених тут фіксуються сліди пожеж. Виявлені об'єкти, добре датуються двома монетами, - "деньга" 1735 р. та "2 копейки " 1758 р., що знайдені при їх виборці. На ділянці 2 (покинута садиба по вул. Соборній, навпроти будинку райдержадміністрації) давньоруські матеріали зустрічалися в перевідкладеному стані на глибині 0,6-1,2 м, хоча культурний шар сягає до 2 м. Тут, як і на попередній ділянці, фіксуються сліди пожеж і виявлено залишки будівлі ХVIII ст. та чотирьох господарських ям, з яких отримано цікаві матеріали. В шурфі 7 розчищена колбоподібна в профілі господарська яма, лише на третину засипана землею, в якій виявлені знахідки різних часів: фрагменти та майже цілі екземпляри гончарного посуду ХVII - ХVIII століть, козацька люлька, головка фігурки людини, уламки кахлів, підвіска-амулет із кістки фаланги пальця, давньоруське шиферне прясло.

Для визначення розмірів давньоруського поселення розвідки продовжувалися в північному та західному напрямі. Для цього було обрано вільні від забудови ділянки в дворі по вулиці Ярмарковій (ділянка 3), на території дитячої поліклініки та на Ярмарковій площі в міському сквері (ділянки 4 і 5).

В дворі по вулиці Ярмарковій на місці зруйнованого близько двадцяти років тому будинку було закладено траншею, а згодом шурфи 16-18 . На цій ділянці культурний шар складає від 1,8 м до 3 м. Давньоруські матеріали зустрічалися на глибині 1-1,8 м. На ділянці 4, що знаходиться на території дитячої поліклініки, материк залягає на глибині 2,1 м. В шурфі 20 на глибині 1,2-1,4 м зафіксовано темний шар товщиною близько 0,6 м, в якому зустрічалися виключно матеріали давньоруського часу. Аналогічна пггуацш спостерігалася і в шурфі 15 на межі з шурфом 9, з ділянки 2, але, на жаль, шар сильно пошкоджений об'єктами ХМП ст. Що ж стосується ділянки 5 ( міський сквер на Ярмарковій площі), то тут материк залягає на глибині лише 1,2 м і, починаючи з глибини 0,4 м до 0,8 -1 м, в шарі грунту зустрічаються лише давньоруські матеріали. Тому можна говорити про культурний шар давньоруського часу. Аналогічна стратиграфічна ситуація спостерігалася і при огляді водопровідної траншеї по вулиці Соборній, 27-29, де материк знаходився на глибині 1-1,2 м, а в темному шарі товщиною 0,4-0,6 м зустрічалися фрагменти давньоруської кераміки. До того ж на розкопі-I в сквері було виявлено господарську яму округлої форми 0,9 х 0,7м, з якої походять лише матеріали давньоруського часу. Розглянемо давньоруські матеріали, отримані в результаті досліджень. Перш за все це - кераміка: фрагменти вінець, стінок, денець давньоруських горщиків. Більшість вінець мають округлений край, загнутий в середину у вигляді валика або зрізану верхню частину вінчика, що характерно для давньоруського посуду ХП-ХIII століть (рис 2). Але трапляються і вінчики, що мають загорнутий у середину верхній край і слабо виражений округлий зовні манжет -риси, характерні для пізнього посуду XI століття. Зустрічаються і потовщені зовні відігнуті вінця з вираженим уступом для покришки та з наміченим роздвоєнням вінець на два валика, що є визначальними рисами кераміки XIV - XV століть. Давньоруська кераміка має колір світло - або темно-сірий, чорний, червоний, буруватий з коричневим відтінком. В тісті є домішки піску, жорстви, дрібного шамоту, блискучі вкраплення. Традиційний для давньоруського посуду і орнамент, що наносився на плічка горщиків. Це заглиблені прямі смуги, хвилі, насіннєподібні насічки, ряди заглиблень, зроблені паличкою чи нігтем. На деяких денцях простежуються відбитки підставки та клейма (рис.З).

Дванадцять наявних клейм можна умовно розділити на дві групи. Серед них виділяються чотири клейма з явними ознаками так званого знаку Рюриковичів. Серед цих чотирьох, три походять з розкопу 1. їх об'єднує єдина стилістика зображення і близькість розмірів. До давньоруського часу відносяться і дві ручки від амфор, виявлені у шурфі 7 та траншеї 1. Вони дуже масивні, світлочервого кольру, кісто щільне, місцями в ньому помітні домішки товченої ракушки. Скоріш за все, вони мають причорноморське походження. До цього часу ж , ймовірно, відноситься й "шашка" з шурфу 9. Вона виточена з стінки гончарного давньоруського горщика сірого кольору. Давньоруським часом датуються і чотири залізні ножі, знайдені у шурфах 6,10, траншеї 1 та розкопі 1. Ніж з шурфа 10 цілий, має загальну довжину 15,5 см, лезо 7 сантиметрів. Другий ніж довжиною 13 см і частково пошкодженим лезом 7,5 см з траншеї 1, та два зламані з шурфу 6 і розкопу 1, в яких збереглися лише леза довжиною 8,3 см і 6,5 см. Знайдено в шурфі 11 і наконечник стріли ромбовидної форми довжиною 4,3 см з незначними пошкодженнями вістря та черешка. З шурфу 20 з , давньоруського шару, походить і залізна дужка від відра (рис.4).

Кам'яні вироби давньоруського часу представляють чотири прясла (рис.5). Всі вони виготовлені з розового шиферу. Одне з них, з ями шурфу 7, - сплощено-округлої форми , має діаметр 2 см. Три інших, з шурфів 9, 15 та розкопу 1 - біконічні, діаметром 2 см, 2,2 см, 2,5 см. На пряслі шурфу 15 видно нанесені якісь знаки. Їхня графіка і певний порядок розташування свідчать, що це не випадкові подряпини, а скоріше за все графіто, в основу якого було покладено якийсь напис. Розшифрувати останній поки-що не вдалося.

Вироби із кістки репрезентує двосторонній кістяний гребінь, виявлений в шурфі 13 (рис.6). Як бачимо, матеріали, отримані в результаті досліджень, представляють культурний шар поселення періоду Київської Русі, який по кераміці можна датувати початком ХII-ХIII століттям, а можливо навіть і початком XIV ст.

Пізнє середньовіччя, період бурхливого розвитку міста, представлений великим розмаїттям матеріалів. Це перш за все керамічна продукція ХVII-ХVIII ст., яка поділяється на побутову та архітектурно-декоративну. До побутової кераміки відноситься посуд та керамічні вироби малих форм (іграшки, світильники, люльки). До архітектурно-декоративної - кахлі.

Побутова кераміка представлена горщиками, покришками-мисками, сковорідками, макітрами, глечиками, мисками, посудом малих форм, світильниками, іграшками, люльками.

Найбільшу групу побутової кераміки складають горщики. Вони приземкуваті, широкогорлі. Вінця в основному прямі, ледве відхилені назовні, іноді з невеликим виступом посередині. Край вінець округлий, деколи трохи відігнутий назовні або прикрашений защипами. Висота вінець коливається від 1,7 см до 3,5 см. Частіше зустрічаються горщики світлоглиняні, орнаментовані по вінцях та плічках червоно-коричневою фарбою. Це різноманітні композиції з ліній, хвиль, рисок, ком, крапок, різних кривульок чи плям. Зустрічаються і морені горщики сірого кольору з шорсткою поверхнею, іноді теж прикрашені по краю вінець защипами. Вони орнаментовані також по вінцях та плічка горизонтальним рифленням, смугами тиснених візерунків, які наносилися штампом або зубчастим коліщатком. Зустрічаються і горщики прикрашені лощінням у вигляді вертикальних смуг чи сітки на стінках. Горщики мають одну ручку, що кріпилася по вінцях та плічках. Іноді по краю вінець з середини шириною 1,5 см наносилася світло-зелена полива.

Покришки-миски мають конусоподібну форму зі зрізаною верхівкою. Край плаский з увігнутою внутрішньою поверхнею шириною до 2 см. З боку, до краю та середини стінки кріпилася петлеподібна ручка. Деякі покришки-миски прикрашені горизонтальним рифленням по стінках біля краю. Про їх призначення говорить сама назва.

У шурфах 4 та 9 виявлені фрагменти та трубчасті ручки керамічних сковорід. Виготовлені вони з добре відмуленої глини світло-червоного, сірого та чорного кольору з незначними домішками піску та органіки. На одній з ручок є плями поливи світло-зеленого кольору. Макітри виготовлені з добре відмуленої глини з невеликою домішкою піску, іноді органіки, вони мають тонкі стінки і розширені догори масивні, майже горизонтально відігнуті назовні вінця. Макітри зустрічаються як світлоглиняні, так і морені. Світлоглиняні прикрашені розписом червоно-коричневою фарбою у вигляді прямих горизонтальних ліній, хвиль або врізними горизонтальними лініями по вінцях та по тулубу. Морені макітри - вертикальним лощшням чи сіткою, горизонтальним рифленням та орнаментом, нанесеним зубчастим коліщатком чи штампом.

Глечики виготовлені з такої ж глини, як і горщики. Вони світлоглиняні, червоного, сірого кольору або морені. Глечики мають прямі, іноді ледь відхилені назовні вінця, більш стрункі пропорції, ніж у горщиків. Зустрічаються глечики як з ручками так і без них орнамент на глечиках по плічках та горлу наносився червоно-коричневою фарбою, рифленням, іноді на горлі зустрічаються валикоподібні виступи. Морені глечики прикрашені горизонтальним рифленням під вінчиком по горлу, на плічках та лощінням. Миски, полумиски, тарілки, блюда зустрічаються також червоноглиняні, світлоглиняні та морені. Вони мають досить широке дно, опуклобокі стінки, часто зі зовнішнім зламом посередині чи у верхній частиш тулуба. Край загнутий у середину або відігнутий назовні, часто потовщений. Полумиски мають вузькі горизонтальні криса. Вони оздоблені валиком, врізними горизонтальними лініями, рифленням на тулубі. Криси та береги розписані червонокоричневою фарбою або вкриті повністю чи по краю поливою, частіше світло-зеленою. Деколи і вся місткість вкрита якоюсь поливою (жовто-брунатною, зеленою та ін.).

Посуд малих форм представлений маленькими горщиками, мисочками, кухлями та чашечками (рис. 7). За тістом, формами, орнаментацією цей посуд відповідає своїм аналогам більших розмірів. Знайдені фрагменти нижніх частин кухлів, кубка виготовлені з світлої глини. Стінки тонкі і прикрашені біля дна рифленням. Цікаві глиняні чашечки. Одна з них за формою повторює горщики але має менш опуклі боки, відхилені назовні прямі вінця. Виготовлена вона із світлої мини. Край невисоких вінець вкритий з середини світло-зеленою поливою. Інша чашечка більш струнких пропорцій. Вона має високі відхилені назовні (раструбом) прямі вінця. Світлоглиняна, прикрашена горизонтальними лініями, нанесеними червоно-коричневою фарбою.

Ще з давньоруських часів на Україні користувалися керамічними світильниками, та виготовляли іграшки. Під час досліджень знайдено уламки світильників. Це свічники. Виготовлені вони з червоної та світлої глини і мають вигляд плошки з гніздом для свічки на високій фігурній ніжці (рис.8).

Іграшки представляють перш за все свистунці (рис.9). Вони чорного кольору або світлоглиняні, часто прикрашені розписом червоно-брунатною фарбою. Зліплені вручну, мають порожній тулуб, в якому проткнутий один чи кілька отворів, щоб видувати повітря. Це птахи, коники, інші тварини. Також знайдено світлоглиняний дзвоник, вкритий червоним розписом. Робилися іграшки і у вигляді людей. В ямі шурфу 7 була знайдена чоловіча головка (рис. 10). Зроблена вона з добре відмуленої глини з майже непомітними домішками. Вона представляє собою чоловічу голову з довгим підтрикутним пласким лицем, на якому виділений прямий ніс. На голові шапка з округлим верхом та відворотом. При погляді збоку видно, що довжину обличчю додає борода, яка спереду прикриває прямий високий комірець, що добре видно збоку та ззаду. Чи ця головка від іграшки, шахматної фігурки, чи чогось іншого сказати важко. Не визначеним поки що, лишається і час її виготовлення.

Цікавими є і глиняні "шашки". Їх знайдено 8 екземплярів, 5 з яких походять з шурфу 15. Вони округлої форми, діаметром близько Зсм, виточені з стінок мисок, вкритих різнокольоровим розписом та поливою. Одна з "шашок" виточена з уламка кахлі червоного кольору. З середини - кінця XVII ст. з'являються на Україні керамічні люльки (рис.11). Під час досліджень в Конотопі знайдено більше десятка люльок та їх уламків. Виготовлені вони з добре відмуленої глини з незначним вмістом піску. Їх відтискували у складених з двох частин формах. 6 люльки прості, майже неорнаментовані, лише на вінцях чашечки рифлення, а на краю чубука валика. Часто люльки прикрашені штампованим орнаментом у вигляді кіл, квіток та інших візерунків або зубчастим коліщатком. На одній з люльок орнамент, виконаний зубчастим коліщатком і вона вкрита зеленою поливою. Цікавими є два екземпляри люльок не місцевого виробництва. Це турецькі люльки. Вони червоноглиняні, вкриті лощінням, багато орнаментовані. Чашечка однієї з них прикрашена штампом чотирьохпелюсткової квітки. Чубук орнаментований різними горизонтальними лініями, а по краю прикрашений широким біконічним гранчастим валиком з врізними канелюрами. Обидві люльки мають клейма.

Архітектурно-декоративна кераміка представлена кахлями (рис.12). Під час досліджень зібрана велика колекція кахлів. Всі вони належать до типу коробчастих. Виготовлені з світлої та червоної глини. Деякі зразки вкриті зеленою поливою. Орнамент всіх виробів рельєфний, в основному геометричний, рослинно-геометричний, а також рослинний. Зустрічаються кахлі і з сюжетним орнаментом та елементами геральдики. Колекція містить практично всі види кахлів: лицьові, кутові, карнизні, коронки або городки.

Найбільша група - це лицьові кахлі. В основному вони прямокутної форми, розмірами 18,5 - 21,5 х 15,5 - 20,0 см. Найчастіше вони мають рослинний та рослинно-геометричний орнамент. Деколи орнамент повторюється з незначними змінами чи доповненнями. Більшість кахлів мають одноступінчасту рамку. Колекцію складають кахлі більш як ЗО видів орнаментів. Серед них зустрічаються фрагменти кахлів з сюжетним орнаментом та елементами геральдики, наприклад, кахлі з шурфу 4, 13, 15, та з котловану під будинок райдержадмінісграції з зображенням собаки, коня, вершника, сценок полювання, птахів в коронах та ін. До групи карнизових кахлів відноситься кахля з шурфу 4. Її розміри 20,5 х 11 см. Складається вона з двох ярусів рослинного орнаменту. Має одностушнчасту рамку і випуклий профіль.

Коронки або городки, що завершували верх печі представлені екземплярами виготовленими з світлої глини, прикрашеними геометричним орнаментом та по краю декором, що за мотивом нагадує традиційну різьбу по дереву. Кутові кахлі репрезентовані майже цілим екземпляром, виготовленим з червоної глини. Його розміри 21,5 х 9 см. Ця кахля має двоступінчасту рамку і рослинно-геометричний орнамент, який з кута повторюється заново, а не продовжує композицію. Часто, знайдені кахлі, вкриті шаром білої глини (побілені). Інколи цей шар такий товстий, що навіть не простежується рельєф орнаменту. На таких кахлях на білій глині бувають залишки кольрового розпису.

Скляні вироби представляють фрагменти пляшок, глеків, кухлів, баклаг, склянок, чарок, віконниць. Виготовлені вони з простого скла зеленого, синього, фіолетового і коричневого кольорів. Як декоративні елементи зустрічаються джгути, гофровані стрічки та защипи по краю денець. Питний посуд: кухлі, чарки мають ліпні профільовані ручки, часто з виступами на прямокутних згинах. Віконниці світло-зеленого кольору круглої форми, діаметром 12-13 см. Вироби з металу репрезентовані залізними ножами, деякі з котрих мають залишки дерев'яні обкладки, цвяхами, підковками до чобіт, уламком серпа, ключами та ін. Було знайдено також бронзову пряжку прямокутної форми. Її розміри 3 х 3,5 см. Пряжка має два кути, стилізовані під листочки і овальний отвір. З одного боку добре помітні чотири заклепки для кріплення пряжки до шкіри. Можливо, це була поясна пряжка або застібка від книги. До кам'яних виробів відносяться знахідки уламків точильних брусків та "шашечка" сірого кольору діаметром 3 см. Вироби з кістки представляє ігідвіска-амулет з фаланги пальця довжиною 7 см з овальним отвором по середині та уламок пластини округлої форми з отвором біля краю. Пластина прикрашена різьбленим циркульним орнаментом та заштрихованими трикутниками. Вона могла бути підвіскою, обкладкою якогось предмета, чи уламком порохівниці.

Підводячи підсумок, слід зазначити, що хоч роботи проводилися на невеликій території і носили розвідувальний характер, були отримані вагомі результати.

По-перше, були виявлені матеріали давньоруського часу, що дають можливість остаточно стверджувати думку про існування на території міста поселення ХП-ХШ ст. Чи це було просте поселешш, чи городище - сказати, поки що, важко, так як характерні для городищ оборонні укріплення не виявлені. Проте, навіть на основі проведених робіт, можна говорити про досить значні розміри цього поселення, адже давньоруські матеріали зустрічаються на площі близько 7,5 га, на сьогодні дослідженій. Більш точні висновки про характер та розміри давньоруського поселення можуть дати лише подальші археологічні дослідження. По-друге, незважаючи на активні містобудівні процеси на протязі кількох століть існування міста, вдалося знайти майже не пошкоджені ділянки давньоруського культурного шару, що датується початком ХII-ХIII століттям, а можливо навіть і початком XIV століття, що також можуть з певністю довести майбутні дослідження. По-третє, під час робіт було отримано велику колекцію матеріалів ХVII-ХVIII ст., часу, коли м.Конотоп з'являється на сторінках відомих хронік та архівних документів, що відтворюють заняття, життя та побут мешканців міста. На жаль, довгий час матеріалам ХVII-ХVIII ст. вченими не приділялося достатньої уваги. Тому археологічні матеріали, як давньоруського часу, так і пізнього середньовіччя, отримані під час дворічних досліджень в місті, з гідністю поповнять колекцію матеріалів пов'язану з історією міста в Конотопському краєзнавчому музеї і розширять існуючу інформацію про цей період нашої історії.

(Науковий журнал "Сумська старовина")