Конотоп – місто обласного підпорядкування, центр Конотопського району. Знаходиться в 129 км. від обласного центру на лівому березі р. Єзуч (притока р. Сейм). Потужний залізничний вузол. Конотопська дирекція залізничних перевезень Південно-Західної залізниці забезпечує перевезення за 7 напрямками: Московський, Київський, Харківський, Гомельський, Полтавський, Курський, Вітебський. Залізнична дорога, Москва-Київ, Харків-Київ з’єднує з містом села Чорноплатове, Вирівка, В’язове, Грузьке, Дубинку.
Населення міста, станом на 2003, становило 96 тис. чол., району - 39,4 тис. чоловік.
Конотопщина розташована на Лівобережній частині лісостепової зони України. Поверхня зони являє собою хвилясту рівнину, покриту лісами, розчленована долинами 12 річок та ярами. У північній частині краю виділяється придеснянське плато, на півдні – долинa р. Сейм.
Клімат помірно-континентальний, це визначає рослинний і тваринний світ.
Історія Конотопщини веде початок із стародавніх часів. Кожна епоха розвитку залишала багато пам’яток, які розповідають про культуру, побут та соціально-господарський устрій певного періоду. Самими стародавніми пам’ятками Конотопщини є пам’ятки археології: тимчасові стоянки племен, поселення, кургани, городища починаючи з епохи неоліту до Київської Русі. У районі нараховується 38 пам’яток археології, з них 10 городищ. Вони розташовані в с. Хижки – городище та 7 поселень, Духанівка - 10 поселень, Шевченкове – городище та курган, Козацьке та Красне – городища. Дослідження не проводилися, тому установити точний період їх виникнення неможливо.
Коли виник Конотоп невідомо, але історики вважають, що місто було до навали монголо-татар на Київську Русь. Археологічні дослідження у Конотопі дають можливість припустити існування тут поселення Чернігівського князівства княжої доби...